По суті й українською
По суті й українською
Як Old York Times акумулює головне з західних медіа для українців і чому доповнили Telegram розсилкою — розповідає Антон Процюк.
Журналістка «
» Вероніка Нановська поспілкувалася зі співзасновником Old York Times АнтономІдея, формати, зміни
Антон каже, що перед заснуванням проєкту вони з Захаром читали багато англомовних статей і лонгридів і розуміли, що велику кількість тем, популярних за кордоном, в Україні майже не обговорюють. Так виникла ідея проєкту — відкрити вікно для українців у міжнародний контекст і переповідати важливі та цікаві історії з англомовного медіапростору.
Назва проєкту пов’язана з The New York Times, оскільки, як пояснює редактор, це найбільше і найуспішніше західне новинне медіа за кількістю підписників, передплатників і рівнем культурного впливу. «Old» створює каламбур до назви, що одразу закріпилася за проєктом.
Антон наголошує, що Old York Times — проєкт для душі, який займає кілька годин на тиждень. Він не є основною роботою, а тому значна частина концепції базується на цьому.
Основний формат Old York Times — стислий переказ лонгридів в англомовних медіа. Це, зокрема, The New York Times, The Economist, The Guardian, The Washington Post і Politico. Інколи публікують рецензії, огляди книжок, дайджести, а також оригінальні статті чи інтерв'ю.
«Ми завжди уточнюємо, що це саме перекази, а не переклади. Для нас важливе авторське право, а робити повні переклади оригінальних статей буквально їх порушує. Ми прагнемо робити вижимку основних ідей статей на 5000 слів. Читачам потрібно менше, щоб зрозуміти суть», — каже Антон Процюк.
Мета проєкту Old York Times — переказати основну ідею. Процюк зазначає, що її корисно показати й через власну перспективу, доповнивши коментарями.
«Ми зазвичай чітко відділяємо, що є цитатою з оригінального матеріалу, що — наш вільний переказ ідеї тексту, а що — наша особиста думка. Це все залишається переказами та оглядами, але вони багатші з нашою перспективою. Без цього — це було б саммері від ChatGPT, який непогано зробить переклад і конспект основних ідей. Але це не додавало б вартості», — наголошує Антон.
Спершу обирали дуже різні теми, які видавалися цікавими та важливими: про суспільство, політику, проблеми медіа. Також висвітлювали різноманітні дискусії, наприклад, про те, чи варто давати право голосу дітям і підліткам і як змінюються глобальні військові витрати.
«Нам не потрібно підтримувати певну кількість матеріалів чи мати комерційну мотивацію, оскільки це проєкт для душі. Головне у доборі тем — чи можемо ми з цього дізнаватися щось нове, чи це цікаво нам, а також чи актуально це для наших читачів і є на порядку денному. Водночас ми би не хотіли писати щось банальне й очевидне, те, про що вже і так мільйони людей знають», — пояснює редактор.
На початку весни 2022 року стало складно писати та думати про щось інше, крім подій в Україні. Тому найбільша зміна за весь час — тематична: акцентують на Україні та пишуть про глобальний контекст російсько-української війни.
«Тоді повномасштабна війна для нас усіх стала всеохопним явищем. Україна стала значно помітнішою темою в західних медіа. Якщо 2018 року можна було порахувати на пальцях рук кількість статей про Україну на день, то тепер великі світові видання мають десятки людей в Україні на місцях, які пишуть десятки матеріалів щодня чи щотижня про Україну», — каже Процюк.
Більше про роботу іноземних журналістів в Україні читайте тут.
Вибір майданчиків: Telegram і розсилка
Для авторів каналу Telegram — це зручний спосіб дистрибуції. Проєкт не залежить від алгоритмів соцмереж, адже контент у каналах отримують усі підписники. Людина може не прочитати, заархівувати, але точно отримає повідомлення. «Важливим чинником вибору Telegram є прямий зв'язок з аудиторією. І це також причина, чому ми запустили розсилку. Там ми маємо повний список наших підписників, яких ми за бажання можемо експортувати до іншого сервісу відправлення імейлів», — каже Антон.
Запуск розсилки 2021 року став диверсифікацією форматів, оскільки не вся потенційна аудиторія проєкту є в Telegram. Крім того, не всім зручно читати канали: «Комусь кращі швидкі апдейти в Telegram, а комусь — отримувати інформацію раз на один чи два тижні. Розсилка — це великий формат, у якому людина отримує матеріали рідше й може читати їх у зручний час більшими порціями», — пояснює редактор.
Багато людей відкриває розсилку, і багато людей повертається до неї кілька разів і дочитує її до кінця. Водночас великої різниці за тематикою в розсилці та каналі немає. Більшість дописів є на обох платформах. Зазвичай в одному випуску є кілька коротких матеріалів чи оглядів. Рецензію на книжку чи інтерв'ю опублікують як окремий випуск розсилки.
Якщо завтра всі перестануть читати Telegram, Old York Times продовжать вести розсилку. Проте Процюк сумнівається, що так станеться.
«Я стежу за дискусіями про безпечність Telegram і вважаю, що це цілком прийнятна медіаплатформа для споживання контенту, яка поки домінує в Україні. Водночас важливо розуміти, що приватні повідомлення не зашифровані за замовчуванням, а тому не варто використовувати Telegram, щоб передавати важливу й чутливу інформацію».
Перевага Substack, на якому ведуть розсилку Old York Times, і причина обрати саме цю платформу — простий і зручний інтерфейс. Процюк каже, що, порівнюючи з іншими платформами, ця спрощує більшість процесів і дає змогу швидко почати публікацію. Мінус — відсутність україномовної локалізації та невелика екосистема інших видань українською мовою на цій платформі, з якими можна було би обмінюватися рекомендаціями.
Читачі, експерти та спільнота
Автори каналу не мали стратегії залучити якомога більше зовнішніх експертів. Люди приходили з пропозицією щось написати, або ж пропонували писати комусь із знайомих медійників.
«Наші читачі — розумні та активні люди, які цікавляться світом. Вони не знають досконало англійську або ж не мають часу читати все, що виходить в англомовних медіа. На практиці, оскільки всім бракує часу, щоб читати все, що цікавить, наша аудиторія досить широка», — зазначає Антон.
За результатами опитувань, серед аудиторії переважно люди з великих міст України (Києва, Львова, Харкова, Одеси) від 18 до 35 років — студенти або випускники університетів.
Спочатку аудиторія зростала органічно через особисті рекомендації та поширення у великих Telegram-каналах і згадках на Facebook. Потім почали рекламуватися в інших Telegram-каналах. Антон каже, що переважна більшість читачів прийшли саме звідти.
«На початку це було значно простіше, оскільки тепер аудиторія самого Telegram значно більша. На платформі більше ресурсів, отже і якісних Telegram-каналів більше, ніж п’ять років тому. Через це складніше переконати людей, що варто підписатися на ще один якісний канал», — каже Антон.
Наразі аудиторія The Old York Times на обох платформах становить понад 8000 людей: 7500 у Telegram і 700 — в розсилці. Поступово додаються нові люди, але стрімкого зростання, як у перші кілька років, немає. Активним ком’юніті-менеджментом засновники не займаються, проте звертають увагу на коментарі підписників у Telegram. Зокрема, є люди, які можуть не погодитися з тією чи іншою думкою або ідеєю: «Ми не стикалися з якоюсь фундаментальною критикою нашої моделі. Проте деколи були тривалі дискусії щодо тих чи інших тем».
«Водночас нас запрошували на якісь зовнішні події, особливо до пандемії та повномасштабного вторгнення. Також мали кілька онлайн-подій, де спілкувалися з підписниками», — розповідає Антон.
Монетизація та фінансування
Проєкт працює не для заробітку. Проте інколи вдається залучати рекламу.
«Наша аудиторія залучена в контент, а тому ми є хорошим майданчиком для продуктів, сервісів, каналів, які хочуть розповісти про себе розумним активним людям», — каже Антон Процюк.
Наразі проєкт має два формати реклами: стандартна реклама й партнерські матеріали. Зокрема, рекламували подкасти «Української правди» чи школи англійської мови.
На початку Антон і Захар вкладали власні гроші в просування. Зараз вони не мають великих витрат, а найбільший ресурс, який вкладають, — свій час.
«Донати або Patreon — наступний рівень зобов'язань перед аудиторією, — каже Антон. — Оскільки люди активно жертвують щомісяця, їм потрібно забезпечити активно-послідовну порцію оригінального контенту, чому зараз не можемо приділяти багато часу. Поки що реклама виглядає логічним способом заробітку, і це, звісно, приємний бонус».
Long Telegram
Long Telegram — особистий блог Антона. Там він пише про те, що йому цікаво, але не вписується в формат The Old York Times: медіа, технології, вплив генеративного штучного інтелекту на роботу та американська політика.
Telegram як платформа, на думку Антона, також найкраще працює для особистого блогу. «Наприклад, на Facebook алгоритми покажуть допис лише кільком рандомним людям з-поміж моїх колег, друзів, однокласників чи людей, яких я знав 10–15 років тому. На Telegram підписані саме ті, кому дійсно цікаві мої думки та рекомендації. Це невелика аудиторія, але ці 700 людей точно це читатимуть».
Вплив проєкту та плани
«Думаю, що цей проєкт є дуже хорошим способом для саморозвитку. Він ніколи не був центральною частиною нашого життя й основною роботою. Але він мотивує розвиватися, щось читати, дізнаватися про якісь нові ідеї та передавати їх. І як додатковий продукт цього саморозвитку — кілька тисяч людей беруть від цього якусь користь», — каже редактор.
Щодо планів — Антон іронізує, що треба не дозволити штучному інтелекту повністю замінити авторів проєкту. Водночас зазначає, що штучний інтелект не загрожує більшості працівників інформаційної сфери, а досить сильно допомагає.
«У нас немає якихось амбітних планів для розвитку. Ми не думали, що наступного року станемо топовим медіапроєктом в країні. Але надалі залишимося нішевим проєктом, який читатиме кілька тисяч людей, і працюватимемо для них», — каже Антон.