Як Росія об’єднала американців, історія з Маріуполя — Old York Times #44
А ще: як криптовалюта допомогла Україні, як українці тролять росіян у їхніх соцмережах
Привіт!
Ми продовжуємо моніторити англомовний медіапростір і приносити звідти важливі історії про українську боротьбу з російською агресією. Підписуйтеся на наш Телеграм-канал, якщо хочете отримувати їх частіше та оперативніше.
У цьому випуску:
як Росія об’єднала американців;
як криптовалюта стала інструментом добра у російсько-українській війні;
історія двох журналістів, які документували страждання Маріуполя;
як країни Заходу постачають зброю Україні: найцікавіше зі статті Wall Street Journal;
бонус: дві мої найновіші статті для The Fix Media:
інтерв’ю з координаторками ініціативи, яка використовує російські соцмережі, щоб впливати на простих росіян;
інтерв’ю з директором «Української правди» про стан українського ринку медіа під час війни.
Як американці ставляться до допомоги Україні
Росії вдалося об’єднати не лише Україну, а й Америку.
Як пише New York Times:
«Після двох років політичних розбіжностей та економічних розладів, підкріплених нескінченною пандемією, багато американців кажуть, що їх об'єднує спільна справа: підтримка України — країни, яка зараз страждає від щоденних атак російських військ».
Навіть якщо підтримка України означає дрібні короткотермінові незручності для них, як-то вищі ціни на бензин.
За опитуванням Pew Research Center, лише 7% американців вважають, що США зараз надають забагато допомоги Україні — натомість 42% вважають, що допомагати варто було би більше.
85% респондентів підтримують суворі санкції проти Росії, а 69% підтримують приймання до США «тисяч українських біженців». У поляризованому американському суспільстві такий консенсус справді трапляється не так часто.
Хоча залишаються суперечки щодо того, наскільки сильно і як саме допомагати Україні. Воювати за Україну американці не хочуть: 62% не підтримують військову участь США у конфлікті.
Більшість американців також підтримує встановлення безпольотної зони над Україну — але критики стверджують, що багато з них просто не розуміють, що безпольотна зона може означати пряму військову конфронтацію між США і Росією.
Читати статтю New York Times (~8 хвилин, 🔒пейвол)
Читати статтю Pew Research Center (~7 хвилин)
Як криптовалюта стала інструментом добра у російсько-українській війні
Ще недавно європейці і американці хвилювалися, що росіяни зможуть використовувати криптовалюту, щоб обходити санкції, пише The Economist. Але кілька останніх тижнів показали, що у них це не надто виходить.
По-перше, в Росії для цього недостатньо розвинута інфраструктура. По-друге, за крипту не можна купити більшість повсякденних товарів. По-третє, перекази у криптовалюті недостатньо приватні — усі транзакції на блокчейні публічні.
Натомість крипта стала дуже корисною для України. Під керівництвом Міністерства цифрової трансформації український уряд уже зібрав біля 100 мільйонів доларів пожертв у криптовалюті.
Її головною перевагою для України є швидкість: не треба чекати кілька днів на банківський трансфер, переказ у крипті можна зробити майже миттєво. В умовах перших днів війни це було для України критично. Завдяки цьому наша влада уже закупила обладнання на мільйони доларів за біткоїн, ефір та інші криптовалюти.
«Вторгнення Росії в Україну та санкції Заходу проти російських банків, компаній та суспільної верхівки, схоже, перевертають з ніг на голову дискусію про те, кому криптовалюта допомагає, а кому шкодить… Крипта може виявитися набагато кориснішою для тих, хто хоче рухатися відкрито, а не в тіні».
Читати повну статтю (~4 хвилини, 🔒пейвол)
Також слухайте: випуск подкасту The Journal від Wall Street Journal про роль криптовалюти у цій війні (15 хвилин)
Морально найскладніший текст із тих, які ми рекомендували, але водночас дуже важливий — історія двох журналістів, які 20 днів залишалися в Маріуполі та документували страждання міста.
Саме фотограф Євген Малолєтка зробив ті фото з Маріуполя, які облетіли світ та стали свідченням воєнних злочинів росіян — зокрема наслідки бомбардування пологового будинку. Разом із ним був відеожурналіст Мстислав Чернов: вони двоє працюють для міжнародного інформагентства Associated Press.
Недавно обом журналістам вдалося покинути Маріуполь — і Чернов розповів для AP про їхній досвід.
«До 3 березня зв’язок повністю зник. Ми намагалися надіслати наше відео з вікон сьомого поверху лікарні. Саме звідти ми побачили, як розсипаються останні шматки забезпеченого міста Маріуполь.
Торговий центр ПортCity грабували, і ми проривалися туди через артилерію та кулеметний вогонь. Десятки людей бігли та штовхали візки, навантажені електронікою, їжею, одягом.
На даху магазину вибухнув снаряд, він відкинув мене на землю. Я напружився, чекаючи другого удару, і сто разів проклянув себе, що моя камера не була увімкнена, щоб записати це.
Ось і він — другий снаряд із жахливим свистом влучив у житловий будинок поруч зі мною. Я сховався за рогом, щоб укритися.
Повз мене пробіг підліток із офісним кріслом, наповненим електронікою; коробки падали з усіх сторін. «Там були мої друзі, і снаряд потрапив за 10 метрів від нас», — сказав він мені. «Я поняття не маю, що з ними сталося».
Ми помчали назад до лікарні. За 20 хвилин принесли поранених — деяких із них у візках із супермаркету».
Читати статтю (~10 хвилин)
У Wall Street Journal вийшла нова стаття про те, як країни Заходу постачають зброю Україні — і з якими викликами при цьому стикаються. Кореспонденти видання приїхали до польського містечка Ряшів недалеко від кордону з Україною, через яке проходить багато поставок.
Ми обрали кілька цікавих цитат із статті.
Про те, як Захід недооцінив був Україну і зараз намагається із цим справитися:
«Західні високопосадовці кажуть, що їхня стратегія спочатку передбачала оснащення зароджуваного українського повстанського руху — як це було з передачею зброї моджахедам, які перемогли Радянський Союз в Афганістані, — що використовував би партизанські тактики проти російських окупантів.
Натомість, оскільки українським військовим вдалося стримати московський наступ у більшій частині країни, завдання [Заходу] перетворилося спорядження регулярної армії, яка бере участь у широкомасштабній конвенціональній війні.
“Українці витрачають багато боєприпасів; це більше, ніж ми очікували”, — каже [неназваний] безпековий посадовець західної країни. “Ми намагаємося збільшити потік зброї, щоб задовольнити ці нові вимоги, і стикаємося з постійним дефіцитом”».
Про польське місто Жешув, через яке постачається чимало озброєння:
«Головною артерією передачі зброї є тихе містечко Жешув на півдні Польщі. Місцевий аеропорт зазвичай обслуговує бюджетні авіакомпанії, які перевозять мандрівників з інших країн Європи. Зараз пасажирські літаки там поступаються місцем гігантським військовим транспортним літакам С-130. Ракетні комплекси “Patriot” стоять на варті біля злітно-посадкової смуги…
Місцеві чиновники кажуть, що збільшення кількості військових заспокоює, але вони стурбовані, що це може зробити Жешув ціллю [росіян]. Польські фермери виставляють землю на продаж, переживаючи, що їхнє майно занадто близько до лінії фронту. Минулого тижня мер міста Конрад Фійолек закликав містян перевірити умови у бомбосховищах, побудованих під час Холодної війни».
Про формат передання військової допомоги від центральноєвропейських країн:
«Тепер, коли війна, схоже, наслідує Другу світову, оборонні підрядники намагаються збільшити поставки зенітної і протитанкової зброї та боєприпасів. Міністри оборони Центральної Європи кажуть, що вони створили гарячу лінію для України, щоб військові командири на службі у президента Володимира Зеленського могли замовити зі їхніх запасів колишню радянську техніку.
Чеська Республіка передала Міністерству оборони Києва перелік спорядження на 500 мільйонів доларів на чеських складах і каже, що США сигналізували готовність придбати більшу частину цього обладнання для подальшої передачі Україні. Пункти у списку варіюються від звичайних кулеметних боєприпасів до зенітних ракет, здатних перехоплювати військові літаки на великих висотах, і всі вони можуть бути доставлені протягом чотирьох днів після замовлення».
Читати повну статтю (~7 хвилин, 🔒пейвол)
Бонус: дві статті про платформи та медіа у війні
Рекомендую почитати дві мої найновіші статті, які вийшли в англомовному виданні про медіа The Fix Media:
інтерв’ю з Оксаною Мороз та Нікою Тамайо Флорес — координаторками ініціативи, яка використовує російські соцмережі ВК та Одноклассники, щоб впливати на простих росіян (~9 хвилин на прочитання);
інтерв’ю з директором «Української правди» Андрієм Боборикіним про стан українського ринку медіа під час війни (~9 хвилин на прочитання).