Чому так багато російських генералів загинули в Україні — Old York Times #45
А ще: як Фінляндія готується до можливої війни з Росією; як довгостроково підірвати російську економіку
Привіт!
Уже понад місяць ми регулярно моніторимо англомовний медіапростір і приносимо звідти важливі історії про російсько-українську війну та її глобальні наслідки.
Традиційно нагадуємо, що більше матеріалів — у нашому Телеграм-каналі. Підписуйтеся та порадьте друзям.
А у цьому випуску:
чому так багато російських генералів загинули в Україні;
чому російський план вторгнення в Україну провалився: 9 причин;
як довгостроково підірвати російську економіку: план із чотирьох пунктів;
як Фінляндія готується до можливої війни з Росією.
Чому так багато російських генералів загинули в Україні
На початку війни генерал-лейтенант російської армії Яков Рєзанцев хвалився, що війна проти України закінчиться за кілька годин. Через місяць закінчилося його життя: 24 березня ЗСУ завдали удару в Чорнобаївці по передовому командному пункту 49-ї загальновійськової армії, яку він очолював.
Він не один російський генерал, який вже на концерті Кобзона. Крім нього, за перший місяць повномасштабного російського вторгнення в Україні загинули ще п’ять генерал-майорів і один генерал-лейтенант. А також чимало старших офіцерів: полковників та підполковників.
Це безпрецедентна цифра — скажімо, за двадцять років американської війни в Афганістані загинув лише один американський генерал (і то не на полі бою). Генерали є найвищими військовими командирами, які командують великими військовими з’єднаннями; їхні життя гарно охороняють.
Як пише The Economist, найближча історична аналогія — найгірші місяці німецько-радянської війни вісімдесят років тому. Тоді гинуло стільки ж радянських генералів, скільки зараз російських: приблизно шість щомісячно.
У чому причина? Одна з них — централізованість російської армії. Молодші офіцери у російських збройних силах не є настільки ініціативними та самостійними, як у арміях НАТО. Тому, в умовах російських невдач в Україні, генералам доводиться брати справу в свої руки і мікроменеджерити війська на місці. Тут не допомагає також низький моральний стан російських солдатів.
Крім того, українська армія приділяє особливу увагу старшим та вищим офіцером російської армії. За повідомленнями Wall Street Journal, українська розвідка має окрему команду, яка визначає місцезнаходження російських командирів: генералів, пілотів, артилерійських командирів. В умовах, коли Росія має чисельну перевагу, це допомагає українцям пріоритезувати ресурси — а також успішніше вести інформаційну війну.
Як українцям це вдається? Зокрема тому, що у російської армії проблеми з безпечними комунікаціями. Як нагадує BBC, росіянам не вистачає спорядження для захищеної комунікації, тому вони часто змушені використовувати незашифроване радіо та звичайні мобільні телефони.
Чому російський план вторгнення в Україну провалився: 9 причин
Якою б не була подальша траєкторія російсько-української війни, очевидно одне — для російських загарбників повномасштабна війна пішла катастрофічно не за планом.
Вони очікували взяти Київ за кілька днів, а в підсумку були змушені тікати з Київщини й півночі України. Їхні втрати у багато разів вищі, ніж очікували самі росіяни та західні аналітики.
Чому нібито «друга за потужністю армія світу» провалила вторгнення? Washington Post пише про дев’ять ключових помилок, які зробила Росія.
1. Нездатність правильно оцінити українців
Найбільш очевидна помилка — недооцінка українців: як військової компетентності української армії, так і нашої сили духу та волі до перемоги. Росіяни очікували, що їх будуть вітати як визволителів, натомість їх зустріли шаленим спротивом. Ця помилка була найбільш фатальною: у певному сенсі більшість інших випливають із неї.
2. Непідготовлені солдати
Як ми бачимо із свідчень, деякі російські солдати не знали, що вони будуть вторгатися в Україну або дізналися про це лише у переддень вторгнення. За словами Washington Post, «це означало, що вони були психологічно не готові до того, щоб їх стріляли та підривали, що сталося майже миттєво — і одразу вплинуло на моральний дух військ…»
3. Недостатньо (потрібних) припасів
Загони, які розраховували швидко взяти Київ, взяли з собою палива та їжі лише на два тижні — і вони швидко закінчилися. На диво військових експертів, у цих загонів також «не вистачало деяких ключових засобів сучасної війни, таких як обладнання нічного бачення» (припускаю, через комбінацію корупції, недбальства та недооцінки противника).
4. Погана логістика
Росіяни погано підготували логістику для свого наступу. За словами авторки статті, «коли у солдатів закінчилося продовольство та інші припаси після того, як початковий план провалився, у їхнього начальства не було планів щодо поповнення запасів. Танки заглохли, а відправлені потім, погано обслуговувані вантажівки втратили шини або вийшли з ладу — через це сумнозвісна 70-кілометрова колона [під Києвом] перетворилася на затор».
5. Нездатність вивести з ладу українську протиповітряну оборону
Військові аналітики очікували, що росіяни виведуть з ладу українські системи протиповітряної оборони, бази та літаки — але вони так і не зробили цього. На диво скептиків, українська авіація продовжує активно боротися із противником.
6. Забагато фронтів для атаки
Як пише Washington Post, початкове вторгнення відбувалося на чотирьох фронтах: із півночі на Київ, з північного сходу на Харків, зі сходу, з півдня від Криму. «Як тільки перший поштовх наштовхнувся на опір, війська виявилися розкиданими вздовж кордонів країни, розтягаючи і без того нереалістичні лінії постачання». Російських солдатів було банально замало для того, щоб підтримати настільки масштабний наступ.
7. Використання незахищених комунікацій
Як я писав вище у дописі про смерті російських генералів, росіянам не вистачає спорядження для захищеної комунікації — тому вони часто змушені використовувати незашифроване радіо та звичайні мобільні телефони. Завдяки цьому українські розвідники (а деколи навіть сторонні радіоаматори) можуть прослуховувати їх та дізнаватися про їхні позиції.
8. Відсутність чіткого порядку командування
Російська армія дуже централізована. Якщо в арміях НАТО молодші офіцери можуть швидко змінити тактику одразу на полю бою, якщо справи йдуть не за оригінальним планом, то росіянам часто доводилося довго чекати вказівок з Москви.
9. Відсутність плану «Б»
Росіяни не були готові до суттєвого спротиву з боку українців — тож не мали запасного плану. «Натомість війська йшли вперед, як було наказано спочатку, потрапляючи в засідки і гинучи від рук українців. Бронеконвої були відправлені без підтримки піхоти, що робило їх легкою мішенню для українців, озброєних переносною протитанковою зброєю, як-от американські “джавеліни”».
Читати повну статтю (~6 хвилин)
Як довгостроково підірвати російську економіку: план із чотирьох пунктів
Розвинуті країни наклали на Росію потужні фінансові санкції — але це далеко не межа того, що потрібно зробити. Поточні санкції нанесли сильної шкоди російській економіці, але збитки не катастрофічні, і поки російський уряд справляється.
Американський економіст і блогер Ноа Сміт написав статтю про те, що потрібно від Заходу, аби позбавити російську машину смерті економічних ресурсів. Сміт пропонує план із чотирьох пунктів:
1. Встановити експортний контроль
Потрібно заборонити продавати Росії товари, які можуть бути використані для її військової техніки. Це не дасть Путіну оновити її запаси.
У США є ефективна система експортного контролю щодо Ірану й Північної Кореї, яку вони зараз почали застосовувати й до Росії. Потрібно, щоб до цієї системи повноцінно долучився Євросоюз та розвинуті країни Азії (Японія, Південна Корея, Тайвань).
2. Позбавити Європу залежності від російського газу
Дослідження показують, що це реалістично, пише Сміт. Звичайно, це принесе певний економічний біль — але насправді не такий вже й великий. «Між відновлюваними джерелами енергії, ядерною енергією та імпортованим ЗПГ — є багато альтернатив тому, щоб платити мільярди доларів Путіну».
Політичні переваги цього кроку очевидні: Європа не буде настільки залежати від Росії, а європейські політики не матимуть мотивації потурати Кремлю.
3. Висмоктати з Росії розумних і компетентних людей
Десятки тисяч росіян втекли з країни, коли почалася війна і навколовоєнні репресії. «Імовірно, що це саме ті люди, які були б потрібні потрібні Росії для підтримки своєї військової машини — інженери, техніки та кваліфіковані менеджери». Сміт вважає, що розвинуті країни мають надати цим людям притулок у себе.
Це у свою чергу заохотить ще більше талановитих росіян втекти з країни. На відміну від звичайної міграції освічених людей у дружні країни (наприклад, індійців до США), це викличе значний відтік мізків: російські емігранти не надсилатимуть гроші на батьківщину і не захочуть туди повертатися, щоб почати свій бізнес.
4. Знизити ціни на нафту завдяки переходу на електромобілі
На відміну від газу, Росї простіше порівняно швидко замінити західні країни на Китай як ключового покупця нафти. Однак розвинуті країни можуть допомогти назавжди здешевити цей ресурс.
Як пише Сміт:
«На автомобільний транспорт припадає приблизно половина світового попиту на нафту, тому, коли світ перейде на електромобілі, нафта стане набагато менш цінним товаром. Ця трансформація назавжди послабить Росію, тому США та Європа зобов’язані просувати її якомога швидше».
Читати повну статтю (~12 хвилин)
Як Фінляндія готується до можливої війни з Росією
Вісімдесят років тому Фінляндія була змушена захищати себе від вторгнення Радянського Союзу у Зимовій війні. Фінам вдалося зберегти незалежність своєї країни та нанести СРСР значно вищих втрат, ніж вони зазнали самі, але у підсумку довелося поступитися значною частиною своїх територій.
Зараз Фінляндія продовжує бути вразливою до російського вторгнення: достатньо лише подивитися на мапу, щоб побачити, наскільки довгим є її сухопутний кордон з Росією. Фінляндія не входить до НАТО (хоча на фоні російської агресії в Україну це може змінитися).
Утім, як пише Financial Times, сьогодні фіни значно краще готові до війни — а задно й до інших незгод: скажімо, масштабної кібератаки чи пандемії.
«Якщо найгірші побоювання Європи реалізуються і конфлікт в Україні пошириться по континенту на інших сусідів Росії, то Фінляндія буде готова.
Вона має запаси. У Фінляндії є щонайменше шестимісячні стратегічні резерви усіх основних видів палива та зерна, а фармацевтичні компанії зобов’язані мати в запасах всі імпортовані ліки на 3-10 місяців.
Вона має цивільну оборону. Усі будівлі вище певного розміру повинні мати власні бомбосховища, а решта населення може використовувати підземні автостоянки, ковзанки та басейни, які готові до перетворення в центри евакуації.
І вона має бійців. Майже третина дорослого населення цієї нордичної країни є резервістами — це означає, що Фінляндія може залучити одну з найбільших армій порівняно до свого розміру в Європі... Вона продовжувала призивати до армії всіх чоловіків-випускників шкіл навіть після закінчення Холодної війни, коли багато країн Європи скасували призов. Фінський уряд зберіг значні витрати на оборону, навіть коли інші скорочували їх у 1990-х і 2000-х роках».
Що не менш важливо, фіни працюють над тим, аби всі прошарки суспільства були готові до потенційних кризових ситуацій. Наприклад, у країні проходять регулярні курси національної оборони: не лише для політиків, а й для лідерів бізнесу та громадського сектору
Тому Фінляндія була досить гарно підготовлена до пандемії ковіду два роки тому. Утім, пандемія показала й слабкі місця у її стратегії, над якими країна активно працює зараз.
Фінів мотивує воля до перемоги, яку зараз показують українці — але вони хочуть поєднати її із вищим рівнем підготовки до потенційного збройного конфлікту.
Читати повну статтю (~10 хвилин)