Німеччина помиляється, відмовляючись від атомної енергії — Old York Times #63
А ще: як посол України у США використовує вашингтонські вечірки для того, щоб залучати підтримку для України
Привіт! Продовжуємо моніторити англомовний медіапростір і розповідати важливі історії про Україну та світ.
У цьому випуску:
Німеччина остаточно відмовляється від атомних електростанцій — і ймовірно робить велику помилку
Як посол України у США Оксана Маркарова майстерно використовує вашингтонські вечірки для того, щоб залучати підтримку для України — огляд статті The Washington Post
Бонус — три факти про робочий стиль Олафа Шольца із замітки The Economist
У суботу Німеччина остаточно вивела із експлуатації останні атомні електростанції. Це рішення контроверсійне і за кордоном, і всередині німецького суспільства.
Відмова країни від атомної енергії була запланована давно — активісти боролися за це ще з 1970-их років (і декотрі з них згодом заснували партію Зелених, яка зараз входить до владної коаліції). Остаточно рішення прийняли після аварії на Фукусімській АЕС у 2011 році в Японії.
Однак відмова від атомної енергії стала виглядати більш сумнівною на фоні російського вторгнення в Україну і прагнення Європи перестати залежати від російського палива. Попри потенційні безпекові ризики (які, попри драматичність подій на кшталт Чорнобиля та Фукусіми, на практиці досить низькі), атомні електростанції є потужним джерелом відносно чистої енергії.
Як пише Politico, посилаючись на дані соціологічних опитувань, наразі навіть всередині самої Німеччини більшість людей не погоджуються із рішенням відмовлятися від атомної енергії зараз: третина німців хотіли б ще раз тимчасово відстрочити його (це уже раз робили: оригінальним планом уряду Меркель було відмовитися від АЕС до кінця 2022 року), третина — залишити АЕС безстроково.
Навіть всередині владної коаліції немає згоди на цю тему: у Вільній демократичній партії, одній із трьох при владі (разом із Зеленими та Соціал-демократичною партією, яку представляє канцлер Олаф Шольц) рішення закрити атомні електростанції назвали «драматичною помилкою».
Не солідарні із цим рішенням й інші заможні країни Заходу. Наприклад, Франція традиційно є світовим лідером у ядерній енергетиці і навпаки планує продовжувати будувати нові атомні електростанції; у іншій статті Politico описує конфлікт між Парижем і Берліном на цю тему. У США адміністрація Байдена інвестує мільярди доларів у те, щоб підтримувати наявні джерела атомної енергії.
Прихильники закриття останніх атомних реакторів у Німеччині кажуть, що у довготерміновій перспективі відновлювальної енергії має вистачити для того, щоб відмовитися від ядерної, а криза навколо Запорізької АЕС в Україні нагадує про безпекові ризики атомної енергетики.
Утім, ці аргументи не переконують більшість інших країн. Всередині ЄС французька влада активно лобіює розвиток атомної енергетики, залучивши на свій бік понад десяток країн. Як підсумовує Politico, посилаючись на анонімного високопосадовця Єврокомісії, «вітер дме у напрямку Франції».
The Washington Post написали про те, як посол України у США Оксана Маркарова майстерно використовує вашингтонські вечірки для того, щоб залучати підтримку для України.
У Вашингтоні вечірки проводяться не (лише) для того, щоб весело провести час — це продовження роботи в іншому форматі. Там можуть прийматися важливі рішення або принаймні це може бути можливістю завести й підтримувати цінні знайомства.
Підтримка України залишається модною темою у вашингтонському істеблішменті, тому Маркарова — затребувана гостя на соціальних подіях. За словами журналіста й хронікера вашингтонських звичаїв Марка Лейбовіча, «усі хочуть асоціюватися з Україною… Це додає вечіркам вищої місії… дозволяє їм бути пов’язаними з чимось важливішим, ніж поїдання креветок».
Хоча Маркарова не очікувала бути послом воєнного часу — у минулому вона фінансистка, колишня міністерка фінансів України — це їй гарно вдається. Зокрема й соціальний елемент роботи.
«Маркаровій чудово вдається [соціалізація на важливих вечірках], кажуть люди, які розповіли The Washington Post про її соціальні навички: вона розумна й дотепна, зачаровує людей, вміє слухати та розповідати історії. Це чудово, бо “якби послом був хтось значно більш нарцисичний, самозаглиблений чи сором’язливий, це було б катастрофою для України”, каже [впливовий вашингтонський журналіст Стів] Клемонс”.
На вечірках Маркарова “відкрита”, каже він, але не “сповнена надмірного ентузіазму” і не “епатажна”. Вона не “розповідає забагато”, вона змушує людей “почуватися добре”, коли вони з нею розмовляють. Важливо те, що вона демонструє “небажання” бути на вечірці у принципі».
«”Чи існує таке поняття як воєнна рок-зірка?”, запитує [медійниця й організаторка вечірок Теммі] Гаддад. “Не знаю. Думаю, що ні. Але якби існувало, вона була б такою людиною”».
«З огляду на різницю в часових поясах (Київ попереду на сім годин), довгі робочі дні та вечірні події, Маркарова відома, за словами одного з її колег у посольстві, як “людина, яка ніколи не спить”».
Маркаровій треба балансувати соціалізацію на вашингтонських вечірках із персональними переживаннями українки, чия країна веде екзистенційну війну за виживання. Вона із цим чудово справляється, підсумовує Washington Post.
Читати повну статтю (~8 хвилин на прочитання)
Який робочий стиль німецького канцлера Олафа Шольца — і кому він найбільше довіряє? Обрав для вас три цікаві факти із недавньої замітки The Economist.
1. Work-life balance важливий навіть коли ти очолюєш одну з найпотужніших держав світу:
«Незвично для державного лідера, Шольц очікує щодня прийти додому вчасно для спокійної вечері із дружиною, після почитати хорошу книгу і рано заснути»
2. У Шольца є свій Єрмак:
«Головним серед преторіанської гвардії, яка оточує канцлера, є Вольфганг Шмідт, колишній юрист, який є правою рукою Шольца останні 20 років, починаючи з місцевої політики в їхньому рідному місті Гамбурзі. Ця незвична пара настільки близька — один великий і бородатий, інший лисий і стислий — що один журналіст назвав їх “Волаф”».
Шмідт очолює апарат канцлера, в якому працює понад 600 людей, і має вплив на питання зовнішньої політики та розвідки.
«Той факт, що сам Шмідт має такий великий вплив, може бути проблемою. Зовнішньополітичні радники вже давно вимагають створення Ради національної безпеки, щоб нейтралізувати системне суперництво між відомством канцлера та міністерством закордонних справ. Ця зміна є гостро необхідною у момент коли Німеччина все більше змушена відмовлятися від своєї традиційної пасивної позиції в геополітиці…. Один дипломат МЗС скаржиться: “Ми не можемо допустити, щоб Шмідт займався ще й безпековою політикою”».
3. Прихильники Шольца стверджують, що — попри всю критику зсередини Німеччини й з-поза неї — його є за що похвалити:
«За їхніми словами, незважаючи на найгострішу регіональну кризу за останні десятиліття, міжнародні альянси Німеччини за останній рік зміцнилися, а не ослабли. Хоча триголова коаліція Шольца є найбільш комплексною в історії німецького національного… уряду, мало хто думає, що вона розвалиться. І громадська думка сходиться на тому, що канцлер зумів утримати центр і неодноразово довів, що він краще відчуває пульс Німеччини, ніж його критики».
▪️ Читати повну статтю (~4 хвилини)
Але чомусь всі прихильники німецької атомки у т.ч. українські, забувають чи не знають, що хоч Німеччина і закрила свої АЕС, але продовжує збагачувати уран для Франції. І вгадайте хто цей уран постачає. Правильно - Росатом.
https://www.rosalux.de/en/news/id/51556/rosatom-is-putins-geopolitical-arm
То чому погано що Німеччина закрила свої АЕС? Бо купує більше газу? А що купувати уран краще, ніж газ? Чому треба вибирати?