Як Краматорськ став «романтичною столицею України» — Old York Times #66
І як Китай може стати новачком у клубі ядерних наддержав
Привіт! Продовжуємо моніторити англомовний медіапростір і розповідати важливі історії про Україну та світ.
У цьому випуску:
Як Краматорськ став «романтичною столицею України» — переказ замітки The Economist
У клубі ядерних наддержав скоро може з’явитися новий член — огляд великої статті The New York Times
Бонус — анонс моєї статті для The Fix про довготермінові виклики, з якими стикається Вікіпедія: від державної цензури до штучного інтелекту
У недавньому випуску The Economist написали про те, як Краматорськ став «романтичною столицею України» — завдяки тому, що це прифронтове місто зараз є місцем зустрічі солдатів і цивільних, які приїжджають їх відвідати, особливо їх дружин та дівчат.
«Краматорськ, індустріальне місто із населенням у 150 тисяч людей перед вторгненням 2022 року, перевинаходить себе як романтичний центр. Краматорськ на лінії фронту з 2014 року, і поновлений наступ Росії в лютому 2022 року поставив під питання саме його існування. За кілька тижнів заводи Краматорська закрили, а більшість цивільного населення виїхала. Зараз місто глибоко мілітаризоване. Але воно випромінює нову енергію як місто романтики для солдатів, яким заборонено від’їжджати далеко від фронту у Бахмуті та Авдіївці. Тут немає готелів — вони закрилися після того, як один з них розбомбили минулого літа, — але заповнює прогалину мережа квартир, які можна орендувати подобово чи погодинно. Туристична інфраструктура міста — продаж квітів, магазини подарунків, ресторани та кафе — процвітає».
«Рієлтор Артем каже, що він непогано заробляє з того часу, як із жовтня знову почав курсувати київський потяг. Близько 80% його бізнесу зараз — короткострокова оренда солдатам і їхнім партнерам; інше — довготермінове розміщення біженців. Тариф — 1000 гривень за добу, удвічі більше за довоєнний рівень і дорожче, ніж у деяких районах Києва. Але попит високий, чому сприяють хороші зарплати військових. Зазвичай жінки приїжджають експресом у суботу, каже він, і залишаються на день-два».
Окремо автор статті згадує секс-індустрію, яка теж себе гарно почуває у Краматорську:
«Із початку повномасштабних бойових дій минулого року відкрилося два публічних доми. Один із них, схований у промисловому районі міста, працює під пильним наглядом армії… Очевидно, що бізнес процвітає. “Зараз не час хвилюватися за мораль”, — каже військовий чиновник. “Єдине, що нас хвилює — щоб солдати не розповідали зайвого, а дівчата не передавали щось ворогу”».
Звичайно, спокій у Краматорську дуже відносний: до найближчих російських позицій близько 20 кілометрів, і місто регулярно обстрілюють. Утім люди намагаються насолоджуватися життям у ті короткі проміжки, коли це можливо.
Читати повну статтю (~4 хвилини на прочитання)
У квітні у The New York Times вийшла детальна стаття про перспективи нових ядерних перегонів між США, Росією, та новим потенційним членом клубу ядерних наддержав — Китаєм.
Дев'ять країн мають ядерну зброю, але традиційно лише дві були ядерними наддержавами із значно більшим та потужнішим арсеналом, ніж у інших — Сполучені Штати та Радянський Союз => Росія. Останнім часом Китай активно намагається стати третьою.
Режим Сі Цзіньпіня співпрацює із Росією, щоб запустити новий реактор, який, за оцінкою американців, дозволить суттєво розширити китайський ядерний арсенал. Як пишуть автори статті NYT, «ця угода означає, що Росія та Китай зараз спільно працюють над проєктом, який сприятиме їхній власній ядерній модернізації та, за оцінками Пентагону, допоможе досягнути ядерних арсеналів, сумарний розмір яких може обігнати арсенал Сполучених Штатів».
Це дуже хвилює Пентагон. Як йдеться у Національній оборонній стратегії США 2022 року, «до 2030-их років Сполучені Штати вперше у своїй історії зіткнуться з двома великими ядерними державами як стратегічними конкурентами та потенційними супротивниками». За оцінкою США, у Китаю зараз 410 ядерних боєголовок, і ця кількість може зрости до 1000 до кінця десятиліття.
«У минулому Китай здебільшого зберігав свої ракети окремо від ядерних боєголовок: це означало, що Вашингтон отримав би попередження заздалегідь, якби Пекін колись задумався про ескалацію. Це дало б час для дипломатії. Нові твердопаливні ракети, які, ймовірно, будуть встановлені в шахтах, швидше за все, будуть з’єднані зі своїми боєголовками — подібно до американських проєктів — що скоротить час, необхідний для їх запуску… Китай також посилює свою “тріаду” — три способи доставки ядерної зброї з землі, моря та повітря — аналогічно тому, як Сполучені Штати та Радянський Союз зробили свої атомні загрози майже невразливими під час Холодної війни».
Це все, звичайно, відбувається в момент, коли Росія активно використовує ядерний шантаж для того, щоб вести війну в Україні. Термін дії договору між США і Росією про скорочення та обмеження стратегічної ядерної зброї спливає через кілька років, і навряд чи режим Путіна буде готовий його продовжувати. (Росія призупинила свою участь у договорі кілька місяців тому, але не вийшла з нього). Очевидно, що Сі Цзіньпін стежить за війною в Україні і може використати схожу тактику при потенційному вторгненні у Тайвань.
Тому якщо менш ніж 15 років тому для Барака Обами важливим питанням було нерозповсюдження ядерної зброї, зараз американські урядовці починають задумуватися над розширенням власного арсеналу. Зараз поки немає серйозних планів у цьому напрямку (адміністрація Байдена працює над оновленням старих ядерних озброєнь), але у перспективі наступних п’яти-десяти років нове ядерне протистояння може відкинути прогрес у сфері ядерного роззброєння, досягнутий із часів Холодної війни.
Читати повну статтю (~10 хвилин на прочитання)
Вікіпедію у медіа висвітлюють значно менше, ніж інших техногігантів; намагаюся поступово заповнювати цю прогалину. Я написав для The Fix про довготермінові виклики, з якими стикається Вікіпедія:
📌 зниження рівня відвідуваності у заможних багатих країнах ускладнює фандрейзинг;
📌 генеративний штучний інтелект може як допомогти моделі Вікіпедії, так і зашкодити;
📌 Вікіпедія залишається важливою мішенню інформаційної війни (і розвиток ШІ-генераторів тексту може стати додатковим ризиком);
📌 роботу Вікіпедії ускладнюють цензура й регуляції з боку урядів, навіть демократичних.
Читати статтю (~5 хвилин на прочитання)