Як працює дронова програма України — Old York Times #70
Як працює дронова програма України — Old York Times #70
А ще: роль Чорного моря у російсько-українській війні; подкаст про гроші інших людей
Привіт! Продовжуємо моніторити англомовний медіапростір і розповідати важливі історії про Україну та світ.
У цьому випуску:
Як Україна використовує дрони власного виробництва для боротьби з Росією — огляд статті The Economist
Переказ матеріалу The New York Times про роль Чорного моря у російсько-українській війні та глобальній економіці
Як деякі українські чоловіки уникають призову і намагаються виїжджати за кордон — репортаж The Economist із Закарпаття
Бонус — рекомендація легкого англомовного подкасту про гроші інших людей
Якщо ви пропустили — кілька тижнів тому в «Медіамейкері» вийшов профайл нашого проєкту, раджу почитати.
Атаки дронів на російській території цього тижня були наймасованішими з початку російсько-української війни. The Economist розбирає, як Україна використовує дрони власного виробництва для боротьби з Росією.
«Українська дронова програма зумовлена необхідністю. Росія, ракетна наддержава, почала війну з явною перевагою в потужностях ударів на великі відстані. Пізніше вона почала закуповувати в Ірану дешеві та ефективні безпілотники-камікадзе “Шахед”. Україна, з іншого боку, не має права використовувати зброю, надану Заходом, на території Росії, і тому вона шукає інші способи завдати удару у відповідь…
Дронова кампанія України проти Росії зараз активізувалася з кількох причин. Резонансні удари по Москві мають на меті психологічний вплив: принести реальність війни ближче до повсякденного життя простих росіян. Але українські військові також кажуть, що більшість їхніх операцій безпосередньо підтримують [поточний] контрнаступ».
У Росії велика мережа протиповітряної оборони, тому українські атаки потребують ретельного планування, пише The Economist. Вони зазвичай відбуваються рано вранці, і першою метою є пробратися крізь ~60 кілометрів прикордонних територій, які найкраще захищені: «Росія не може закрити усю свою величезну територію». Близько 35-40% дронів долітають близько до цілі. Дані збираються завдяки західній розвідці, супутникам, соцмережам та місцевим інформаторам.
Один із безпілотників, який використовувався для масованої атаки російську військову базу в окупованому Криму 25 серпня — дрон-прототип «Морок». Це далекобійний безпілотник, дальність польоту якого становить кілька сотень кілометрів. Як пише автор статті, розробники досягли такого результату здебільшого без урядової підтримки, а завдяки приватним донорам.
«Українська дронова програма не має єдиної командної чи закупівельної структури. Кілька державних органів, зокрема всі розвідувальні агентства, мають власні програми. Також долучаються фриланс-розробники. Ці компоненти організовані в осередках, які не спілкуються один з одним. Це сприяє безпеці та конкуренції, але може ускладнити оптимізацію та масове виробництво».
Виклик, який мають вирішити розробники українських дронів зараз — як масштабувати цю роботу. Потрібно знайти не лише гроші, а й малопоширені матеріали і спеціалістів. Тим часом Росія не дрімає і також активно виробляє нові ракети й дрони, зокрема «Шахеди».
Росіяни швидко вчаться, тому «Україні потрібно буде вигадувати нові асиметричні способи використовувати дрони, зокрема із залученням штучного інтелекту для покращення ефективності. Уряд виділив нову статтю бюджету у 40 мільярдів гривень на дрони». Утім, воно того варте — часто результати роботи стають одразу очевидними на фронті.
Читати повну статтю (~5 хвилин на прочитання)
У The New York Times вийшла стаття про роль Чорного моря у російсько-українській війні та глобальній економіці.
«Оточене Україною, Росією і трьома країнами НАТО [Туреччиною, Румунією і Болгарією]... Чорне море стає дедалі небезпечнішим центром військової та геополітичної напруженості після рішення Москви минулого місяця припинити угоду, що забезпечує безпечне перевезення українського зерна».
Ще з імперських часів Росія історично намагалася встановити контроль за Чорним морем, і путінський режим приділяє цьому особливу увагу. Але за останні тижні конфлікт у Чорному морі вийшов на новий рівень. Росія руйнує українську портову інфраструктуру, а Україна у відповідь атакує російські кораблі та оголосила про військову загрозу в акваторії шести російських портів у Чорному морі.
Як пишуть автори статті, це викликає побоювання, що країни НАТО можуть бути втягнуті у війну.
«Попри виражене бажання НАТО уникнути прямої конфронтації з Росією, ризики ненавмисного інциденту, який вийде з-під контролю, останнім часом зростають».
Україна і представники транспортної індустрії давно закликають західні країни надати військовий супровід суднам із українським зерном, але країни НАТО цього серйозно не розглядають, зокрема через опозицію Туреччини, яка боїться ескалації конфліктів з Росією. (З іншого боку Туреччина закрила протоки Босфор і Дарданелли для російських кораблів з початку великої війни, що допомогло Україні).
Автори статті нагадують, що російська війна проти України у Чорному морі має великий вплив на світову економіку. Понад три відсотки світової нафти і нафтопродуктів транспортуються через Чорне море, зокрема суттєва частина російського експорту. Здатність України більш ефективно атакувати російські кораблі дронами може ускладнити російський експорт — і відтак призвести до глобального підвищення цін на нафту.
Читати повну статтю (~7 хвилин на прочитання)
The Economist зробили короткий репортаж із Чопа, прикордонного містечка у Закарпатській області, про те, як деякі українські чоловіки уникають призову і намагаються виїжджати за кордон.
Автор статті пише про різні легальні та сірі способи уникнути мобілізації — наприклад, тисячі чоловіків вступили в університети, бо студенти мають відстрочку. Інші користуються відстрочкою для опікунів людей з інвалідністю чи для чоловіків, які самостійно виховують дитину.
«З початку вторгнення при перетині українського кордону затримали близько 6100 чоловіків, які намагалися виїхати з використанням підробних чи незаконно отриманих дозволів, каже підполковник Олена Трачук, речниця Чопського загону Держприкордонслужби. Але зараз їх кількість скоротилася до кількох на тиждень.
Прикордонники зараз витрачають більше зусиль на затримання українських чоловіків, які намагаються покинути країну в інших місцях, не через офіційні пункти пропуску. З початку вторгнення вони зловили близько 13600 людей, які намагалися це зробити. Попри це, за оцінкою підполковника Трачук, у чопській ділянці на кожного затриманого чоловіка припадає один, якому вдається виїхати».
«Чоловіки, які намагаються перетнути кордон пішки, можуть отримати штраф, але не тюремний строк. Ті, хто їм допомагають, ризикують в’язницею. Використання фальшивих документів є кримінальним правопорушенням, на відміну від незаконного перетину кордону. Якщо вони успішно перетинають кордон, сусідні країни не відправляють їх назад. На початку вторгнення більшість чоловіків, які намагалися виїхати, керувалися страхом, каже підполковник Трачук. Зараз, за її оцінкою, половина з них тікають у пошуках роботи».
Читати повну статтю (~4 хвилини на прочитання)
Як живе американський мусульманин, якому релігія забороняє користуватися кредитами і страхуванням? Скільки заробляють паралімпієць чи фінансова інфлюенсерка? Як колишні журналісти можуть знайти спосіб заробляти більше?
Авторка подкасту Other People's Pockets Майя Лау, сама колишня фінансова журналістка, щотижня говорить із різними цікавими персонажами про їхні персональні фінанси.
Звичайно, завжди цікаво почути, скільки заробляють інші люди. Але подкаст значно ширший — часто він про те, як працюють різні індустрії і як влаштовані стосунки з грошима у різних соціальних класах. Було б цікаво почути український аналог, але раджу послухати і цей подкаст.
Три цікавих випуски:
Успішний викладач американського університету розповідає, як влаштовані його персональні фінанси як мусульманина, який намагається дотримуватися традиційних обмежень ісламу, зокрема не брати традиційних кредитів
Ядерний фізик, який пішов працювати у бізнес, бо в науці недостатньо грошей (навіть у Західній Європі)
Ведуча подкасту про власну фінансову ситуацію — чому зараз заробляє більше, ніж коли працювала журналісткою, і скільки платять за продюсування подкасту