Як онлайн-інтерфейси маніпулюють нами — Old York Times #13
А ще історія популярного письменника-педофіла і дискусія про біткоїн
Привіт!
Цього разу ми не встигли вийти на вихідних, тому плануємо зіпсувати ваш початок робочого тижня порцією цікавих рекомендацій, які ви не матимете часу прочитати.
Сьогодні у рубриці рекомендацій — історія популярного письменника-педофіла і дискусія про біткоїн. У статті тижня розповідаємо, як інтернет-сервіси маніпулюють нами (та виборцями Трампа) шляхом «темних патернів».
Рекомендації тижня
Рекомендації від Антона і Захара
1. Норман Даґлас був популярним письменником першої половини 20 століття. А ще він був горезвісним педофілом і ціле життя відбивався від звинувачень у сексуальному насильстві проти хлопчиків та дівчаток підліткового віку — але це не завдало надто сильного удару репутації Даґласа за його життя.
Американська дослідниця Рейчел Клівз розповідає у статті для Aeon, як історія Даґласа показує зміни у нашому ставленні до педофілії за останні кілька десятиліть — і чому ці зміни не є достатніми.
Час на читання статті: ≈16 хвилин
2. Яке майбутнє чекає на біткоїн — він все-таки стане зручною платіжною системою, остаточно перетвориться на цифрове золото чи увійде у «смертельну спіраль» і повністю знеціниться?
Автор подкасту Decoder від The Verge поговорив із двома експертами — апологетом біткоїну і скептиком. Чіткої відповіді на риторичне запитання зверху ви, звичайно, не отримаєте, але дуже цікаво послухати (або почитати транскрипт; ≈80 хвилин на прослуховування).
Ще кілька цікавих лонгрідів для читання впродовж тижня:
1843 про історію сонячних окулярів: як вони перетворилися із захисного засобу для склодувів на модний аксесуар (читати; ≈5 хвилин на читання)
New Yorker про російське питання в адміністрації Байдена (читати; ≈5 хвилин на читання)
New York Times про БДСМ-практику «фінансового домінування» — зірок, яким платять «лише за те, що вони принижують своїх фанатів» (читати; ≈8 хвилин на читання)
Стаття тижня
Стаття від Захара
“Темні патерни”: що це таке та чому їх хочуть заборонити
Ви помічали, що коли якийсь новинний сайт запрошує підписатися на їхню імейл-розсилку, кнопка «Підписатися» велика і красива, а хрестик для закриття спливного вікна майже не помітний?
Це приклад «темного патерну» (dark pattern). Таким терміном позначають неочевидний та заплутаний дизайн інтерфейсів, який спонукає онлайн-користувачів до певних дій — або навпаки: подалі від певних дій.
Наприклад, величезний рекламний банер в додатку із хрестиком для закриття настільки маленьким, що ти не попадаєш і переходиш на сторінку реклами. Або супер-заплутаний шлях до відписки від місячного платежу, який все одно не дає відписатися, а лише дозволяє залишити запит та вступити у веселий діалог з підтримкою, що переконуватиме вас залишитися.
Зазвичай використання темних патернів залишається в сірій зоні юридично і прямо не порушує закон, часто через відсутність регуляцій поведінки онлайн. Такі прийоми активно використовують безліч сайтів та компаній, включно з Facebook, Amazon, Netflix та багатьма іншими.
Деякі темні патерни загалом нешкідливі та доволі очевидні для натренованого ока. Наприклад, різні кольори кнопок чи відписка від маркетингових імейлів дрібним шрифтом внизу листа. Деякі — більш неочевидні та небезпечні. Наприклад, коли в онлайн-магазині при купівлі автоматично додається “рекомендований товар”. Якщо вчасно не забрати галочку, витратите додаткові гроші. Або купівля одноразової послуги/товару, яка виявляється щомісячною і скасовується тільки після проходження семи кіл пекла спілкування із підтримкою.
Недавнє розслідування New York Times розповідає, як такі трюки використовувала передвиборча кампанія Трампа у 2020 році. Людина жертвувала гроші Трампу із упевненістю, що це одноразовий платіж — а він виявлявся щотижневим до кінця виборчого сезону. Деякі з героїв статті втратили на цьому усі свої заощадження.
Термін «темні патерни» придумав ще в 2011 дизайнер Гаррі Бріґнал для позначення недобросовісного UX-дизайну. З того часу він веде сайт darkpatterns.org, де збирає приклади таких інтерфейсів (раджу звернути увагу на список різних типів темних патернів із прикладами)
Хоча, як пише Сара Моріссон у статті для Recode, такі маніпуляції активно використовувалися і до епохи інтернету. Вона згадує, як у 90-их у США музичний клуб Columbia House продавав СD-диск майже за безцінь — однак скоро виявлялося, що це перший місячний членський внесок, який майже неможливо потім скасувати.
З українських доінтернетних реалій я пригадую членство в Клубі Сімейного Дозвілля, вийти з якого було складним завданням. Щоб покинути клуб, треба було подати заявку за декілька місяців з причиною виходу.
Зараз у Штатах активно обговорюють регулювання та заборону темних патернів. В штаті Каліфорнія вже заборонили кілька таких практик — наприклад, необхідність проскролити гігантську політику конфіденційності, щоб відмовитися від використання ваших даних, або заплутану мову у цих політиках.
Тренд на регулювання, як на мене, дуже показовий і очікуваний. Держави та законодавці намагаються назгогнати і адаптувати закон до сучасних реалій, де цифровий світ та комерція на першому місці. Закони про регулювання і захист даних в інтернеті, регулювання хитрих юзер-інтерфейсів через 10-15 років будуть поширеними по всьому світу.
Читати більше:
Стаття Recode про темні патерни і перспективи їх регулювання у США (≈10 хвилин на читання)
Відео-пояснення того, як працюють темні патерни, від Nerdwriter1 (≈7 хвилин на перегляд)
«Як помітити темні патерни та уникнути їх» від Wired (≈8 хвилин на читання)
Гарного тижня! Побачимося (сподіваємося) наступної неділі.