Історія падіння найпопулярнішого губернатора Америки — Old York Times #30
Та ще три цікаві історії, які ми дізналися із західних медій
Привіт!
Цього тижня у розсилці — чергова підбірка нових історій, які ми дізналися із західних медій за останній тиждень:
Як зрозуміти ситуацію в Афганістані: підбірка матеріалів
Чому гендиректори великих компаній — це монархи XXI століття
Чого навчилася британська письменниця, публікуючи примітивні еротичні повісті на Амазоні
Історія падіння найпопулярнішого губернатора Америки
А також трохи корисної реклами: розповідаємо про ще дві документалки, які варто подивитися у серпні.
До речі, наступного тижня стандартного випуску розсилки не буде. Принесемо вам натомість якусь цікаву статтю із архівів Old York Times — а до звичного формату повернемося у кінці серпня.
Як зрозуміти ситуацію в Афганістані: підбірка матеріалів
Захар
Вчора Талібан де-факто захопив владу в Афганістані: таліби взяли столицю Кабул, уряд втратив контроль над країною, а президент втік за кордон.
Це сталося на фоні того, як під керівництвом Джо Байдена США завершують вивід своїх військ із Афганістану після майже 20-річної присутності там. (Сполучені Штати ввели війська в Афганістан у 2001 році у відповідь на теракти 11 вересня).
Талібан уже керував більшістю території Афганістану раніше: між 1996 та 2001 роками. Тоді вони вводили одні з найжорстокіших законів у світі — зокрема, жінки не мали права працювати та отримувати вищу освіту і були всіляко обмежені у своїх правах. Міжнародні спостерігачі й самі афганці хвилюються, що це повториться і зараз.
Рекомендуємо кілька матеріалів, які допоможуть краще зрозуміти Афганістан:
Матеріал від AlJazeera про Афганістан у десяти мапах (~3 хвилини на прочитання і скільки захочете на перегляд мап)
Експлейнер від BBC про угрупування Талібан та історію його приходу до влади, поразки американцям та поступове повернення контролю за країною (~6 хвилин)
Аналіз перспектив ролі США у цьому конфліктів від New York Times (~6 хвилин, 🔒)
Документалки тижня
#реклама
Раніше ми розповідали вам про цікаві документальні фільми, які можна подивитися у онлайн-кінотеатрі Docuspace. Цього разу хочемо порадити ще два — «Хороша смерть» та «Ґвендолін».
Це завершальні фільми програми «кіноклубного літа» Docuspace. Їх можна подивитися безкоштовно починаючи із сьогоднішнього дня — і протягом наступних двох тижнів.
У центрі фільму «Хороша смерть» — фундаментальне питання: «чи належить нам власне життя — або ж ми належимо йому?». Він розповідає історію 72-річної Дженет, котра смертельно хвора і хоче піти з життя безболісно, аби не жити до кінця життя із постійним болем прикутою до візка.
За британськими законами евтаназія заборонена, але Дженет знаходить лікарку зі Швейцарії, яка готова допомогти. Вона має встигнути вирушити у свою останню поїздку, перш ніж швидко прогресуюча хвороба зробить це неможливим — але спочатку змушена пояснити це рішення своїй родині.
«Ґвендолін» розповідає іншу історію страждання та боротьби із власною мортальністю. Ґвендолін — це антропологиня на пенсії, тендітна жінка, а ще світова чемпіонка із важкої атлетики.
Останні роки Ґвендолін бореться із раком, який ослаблює її організм та вимагає помірного стилю життя. Проте у планах жінки — знову стати чемпіонкою світу. Тож вона продовжує тренування, заручившись підтримкою свого відданого тренера Пата, молодшого на двадцять років чоловіка Чарлі та сина Йозефа.
Обидва фільми можна переглянути безкоштовно до 30 серпня в онлайн-кінотеатрі Docuspace. Зберігайте посилання у закладки і користайтеся можливістю.
Чому гендиректори великих компаній — це монархи XXI століття
Захар
Нинішні директори великих корпорацій — це монархи XXI століття, пише автор колонки про менеджмент та бізнес у The Economist.
Аналогій багато. Раніше саме монархи були головними інвесторами та спонсорами географічних відкриттів. Португальський принц Енріке заслужив собі титул Мореплавець за фінансування португальських географічних досліджень. Зараз мільярдери Джефф Безос, Ілон Маск, Річард Бренсон змагаються та фінансують космічні дослідження.
«Шістдесят років тому, коли космічна гонка проходила між Америкою та Радянським Союзом, мало хто міг уявити, що окремі бізнесмени колись матимуть ресурси, щоб доєднатися до сутички. Цей зсув розповідає нам щось про крайнощі багатства у 21 столітті».
Окрім цього, нинішні CEO міряються своїми палацами, які ми називаємо штаб-квартирами. Часто це не лише черговий хмарочос, а грандіозні архітектурні проекти, як от Apple Park — штаб-квартира Apple у формі величезного кільця у Кремнієвій долині.
Інші схожості: боротьба за владу з баронами (читайте рада директорів), загроза бути заміненим молодим принцом (читайте молоді топ-менеджери), розвиток завдяки міждинастичним шлюбам та завоюванням (читайте злиття та поглинання).
Читати (~4 хвилини, 🔒)
Що дізналася британська письменниця, публікуючи примітивні еротичні повісті на Амазоні
Антон
На Aeon вийшла цікава історія британської авторки Сем Мілс, котра розповіла свій досвід написання примітивних еротичних повістей для продажу на Амазоні.
Мілс переплітає свій досвід із історією відомої авторки Анаїс Нін, котра разом із групою друзів-письменників якийсь час писала еротичні історії на замовлення, щоб заробити на життя. Через кілька десятиліть неочікувано для Нін ці історії отримали літературне визнання.
Мілс писала примітивну еротику заради грошей — але паралельно хотіла випробувати себе і дізнатися, чи могло б таке заняття зробити її кращою письменницею.
Якщо коротко, то ні — повторити шлях Анаїс Нін у неї не вийшло.
«...у мене не залишалося сил після того, як я виписувала 10—15 тисяч слів на тиждень, намагаючись йти в ногу із успішними авторами романтичної еротики, які випускали книгу на 50 тисяч слів щомісяця. Спочатку я насолоджувалася анонімністю, яку приносило писання під псевдонімом, втечею від тиску письменницької ролі, котра цими днями передбачає потребу в категоричних поглядах, красивих фото в Інстаграмі та дотепних твітах. Але я починала відчувати себе ізольованою від своїх друзів, у своєму виснаженому, просякнутому сексом світі буття».
Окрім основного сюжету, у статті є трохи вартих уваги рефлексій про ріст популярності «сексистської еротики» серед жінок — а ще цікаві деталі про світ самвидаву на Амазоні.
«Так багато людей кинулися у публікацію книг — десятки тисяч самопублікованих робіт завантажувалися щотижня — що тепер це потребувало інвестицій: яскраві обкладинки, реклама на Amazon, оплата сайтам, які поширюватимуть вашу роботу серед читачів і забезпечуватимуть «неупереджені» огляди. Я захоплювалася будь-яким автором, який досяг успіху у самвидаві, адже вони мали бути самі собі редактором, рекламним агентом, веб-дизайнером, маркетологом, а також мати технологічні знання для монетизації алгоритмів Amazon».
Читати (~18 хвилин)
Історія падіння найпопулярнішого губернатора Америки
Антон
Рік тому губернатор штату Нью-Йорк Ендрю Куомо був улюбленцем Америки. У розпал пандемії його зважений і раціональний підхід був бажаною альтернативою ератичному Трампу.
Коронавірусні брифінги Куомо дивилися люди з усієї країни, і губернатор навіть (напів)жартома став секс-символом. Посередині пандемії він видав мемуари, за які отримав гонорар у кілька мільйонів доларів.
Ось що писала про нього тоді The Guardian:
«Поки Байден, найбільш імовірний кандидат у президенти від демократів, відсиджується у своєму підвалі і дає прес-конференції онлайн, саме Куомо займає найбільш помітне місце у битві американців із Covid-19. Щоденні телевізійні прес-конференції Куомо — спокійні, виважені і точні — складають конкуренцію хаотичним і дезінформаційним вечірнім ефірам Трампа».
Але зараз це все позаду. На днях Куомо був змушений піти у відставку після десяти років на посаді губернатора — через численні та підтверджені розслідуваннями звинувачення у сексуальних домаганнях.
Перші публічні звинувачення проти Куомо з’явилися півроку тому, а з часом усе більше жінок виступили із ними. Останньою краплею став звіт генеральної прокурорки штату Нью-Йорк, який підтвердив багато із цих фактів.
Усі очікували, що Куомо буде боротися до останнього, але в якийсь момент стало зрозуміло, що на нього очікує неминучий імпічмент, якщо він не піде у відставку добровільно. Тож він пішов.
Це цікава історія про те, як впливовий лідер, який десять років залізною рукою управляв одним із найважливіших регіонів світу, втратив свій вплив і підтримку за кілька місяців. І хороша ілюстрація, наскільки серйозно в сучасному західному суспільстві ставляться до звинувачень у сексуальному харасменті.
Про Куомо написали багато видань, але почати можна із цієї великої історії New York Times (~12 хвилин, 🔒)