Гітлер і Сталін: що поєднувало та розділяло головних антагоністів XX століття
Бонусний допис: партнерський матеріал Old York Times із видавництвом «Лабораторія»
Тоталітарні режими нацистської Німеччини та Радянського Союзу — мабуть, головні символи жахів XX століття для Європи і особливо України. Вони розв’язали найбільшу війну в історії людства та досягли небачених обсягів жорсткості і знецінення людського життя.
Головними антагоністами минулого століття є Адольф Гітлер та Йосип Сталін — творці та ключові лідери цих тоталітарних режимів. Гітлер і Сталін були дуже різними людьми, але також мали якусь дивну схожість.
Нещодавно у видавництві «Лабораторія» вийшла книга Лоренса Ріса «Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна» про контекст та закулісся правління обох диктаторів. Книга ґрунтується на 30-річному дослідженні автора та незліченних інтерв’ю з очевидцями режимів.
Разом із видавництвом «Лабораторія» розповідаємо про дві схожі і дві відмінні риси між двома головними антигероями новітньої історії.
1) Схожість: Гітлера і Сталіна не було би без Першої світової війни
Друга світова війна — найбільш кривавий військовий конфлікт в історії людства — почалася у 1939 році із вини Гітлера та за згодою Сталіна. Але ще за 25 років до того про австрійського художника і грузинсько-російського революціонера не знав майже ніхто.
Перша світова війна фундаментально порушила статус-кво. Вона розвалила Німецьку та Російську імперію, звільнивши місце для держав, які за 10-15 років очолили Гітлер і Сталін.
У випадку Гітлера служба на війні також допомогла йому вивищитися у суспільстві. Як пише Ріс, до Першої світової війни молодого Адольфа «вважали диваком, що полюбляв просторікувати перед іншими про мистецтво й літературу та звинувачувати світ у своїх невдачах». Гіркота і злість від програшу Німеччини у війні була головною темою Гітлера, з якою він прийшов у політику та завдяки якій очолив державу.
Сталін, на десять років старший за Гітлера, перед війною обіймав вищу позицію у революційних колах, але все одно був маргінальним революціонером, а не кандидатом на роль керівника однієї із найпотужніших держав світу. Йому пощастило, що він належав до групи більшовиків, які, скориставшись слабкістю Тимчасового уряду на фоні війни, прийшли до влади.
2) Схожість: Гітлер і Сталін походили із периферії, але ідеально підійшли до своїх часів
Центром Німецької імперії був Берлін. Центром Російської імперії — Санкт-Петербург. Однак як Гітлер, так і Сталін народилися у маленьких містечках далеко від центрів політичного життя; один у Австрії, інший у Грузії.
Що більш важливо, обидва майбутні диктатори походили із простих родин, не мали зв’язку із місцевими елітами (хоча Гітлер народився у більш заможній сім’ї, ніж Сталін). За словами Ріса, «Гітлерів батько був митним інспектором. Батько ж Сталіна, чоботар, був значно бідніший. В обох батьки були п’яницями й часто били своїх синів».
Тож обидва чоловіки зробили себе самі — або як мінімум без впливових і заможних батьків. Як їм це вдалося? Завдяки історичним обставинам, які склалися після руйнівної війни.
Як показує Ріс на прикладі Гітлера, «якості, які завадили б йому здобути владу за стабільніших часів, нині багатьма сприймалися як переваги, а не недоліки: відсутність політичного досвіду вважалася чеснотою, зважаючи на неспроможність традиційних політиків упоратися з кризою; його нездатність вислуховувати позицію інших і досягати компромісу сприймалася як позитивна риса, оскільки багато хто хотів, щоб «сильний чоловік» узяв ситуацію під свій контроль».
3) Відмінність: засновник руху vs. протеже лідера
Попри всі схожості у тому, як Гітлер і Сталін прийшли до влади, ключова відмінність — перший із самого початку керував політичним рухом, з яким він очолив країну, тоді як Сталін провів перші роки більшовицької влади у тіні іншого лідера — Леніна. І лише смерть його патрона у віці 53 років дозволила Сталіну очолити державу.
На відміну від Гітлера, для Сталіна консолідація влади всередині радянської верхівки була повільним і поступовим процесом. За словами Ріса, «після смерті Леніна 1924 р. Сталін був одним із великої кількості очільників, які керували щойно створеним Радянським Союзом» — і добрих півдесятка років у Сталіна пішло на те, щоби усунути своїх конкурентів від влади.
У Гітлера ж не було свого Троцького. Німецький диктатор протягом більшості часу перебування при владі був незаперечним лідером свого руху без очевидних конкурентів.
4) Відмінність: харизматичний оратор vs. непомітний, але вмілий бюрократ
Чому, попри такі різні умови приходу до влади, обидва диктатори успішно справилися із цим завданням? Причиною можуть бути їхні характери, які унікально підходили до обставин епохи.
Якщо ви колись бачили хоч одну промову Гітлера, ви гарно знаєте — то був чудовий оратор, який вмів заводити натовпи своїми промовами. У житті нацистський диктатор, кажуть, був настільки ж галасливим і нетерплячим, як і перед подіумом. Він любив багато говорити, але не любив слухати інших та розбиратися у тонкощах державної бюрократії.
У цьому сенсі Сталін був повною протилежністю Гітлера. Його промови були значно менш натхненні і харизматичні. Це, утім, не зашкодило радянському деспоту переграти своїх конкурентів за владу — і не останню роль тут зіграло вміння Сталіна орудувати бюрократичною машиною.
«Замість того, щоб цуратися бюрократії, [Сталін] її із готовністю приймав», пише Ріс.
Сталін уміло використовував державні структури для посилення своєї влади. (Власне, формально він ділив лідерські пости з іншими функціонерами на кшталт Калініна — що не заважало йому мати абсолютну владу на практиці). Натомість Гітлер із підозрою ставився до будь-яких інституційних спроб обмежити його владу — багато років не скликав кабінет міністрів і навіть скептично ставився до нацистської партії.
Як Гітлеру і Сталіну вдавалося змушувати людей йти за своєю волею? Як чоловікам із провінції вдалося здобути владу у двох великих державах Європи і стати одними із найкривавіших диктаторів у історії? Щоби отримати відповіді на ці та інші запитання, придбайте книгу Ріса у видавництві «Лабораторія». Окрім придбання цікавої книжки, ви також підтримаєте видання якісного нонфікшну українською мовою — це видання стало першим перекладом оригіналу книжки Ріса.
Це партнерський матеріал, розміщений у співпраці із видавництвом «Лабораторія».