Чому чесні люди деколи обманюють
Огляд книжки «Чесно про (не)чесність»
Оновлення станом на вересень 2021: після публікації книжки та нашої статті її автор відкликав одне із досліджень, яке лежить в основі книжки. Детальніше про цю історію та ширший контекст читайте у нашому дописі за посиланням.
Справжніх шахраїв у суспільстві небагато — мало хто з нас здатний зруйнувати життя іншої людини заради грошей, наприклад. Але більшість людей здатні на дрібну нечесність — наприклад, записати персональні витрати як робочі, взяти кілька дрібних купюр із скриньки для пожертв або вкрасти кілька ручок з роботи.
Що штовхає нас на дрібний обман? Довгий час мейнстрімним поглядом серед економістів була «Теорія раціонального злочину» (simple model of rational crime). Згідно з нею, кожного разу перед кожним нечесним вчинком ми зважуємо потенційні переваги (наприклад, трохи додаткових грошей чи зекономленого часу) і недоліки (скажімо, ризик звільнення з роботи). Після цього приймаємо раціональне рішення на основі того, що переважає.
Однак Ден Аріелі, відомий експерт із поведінкової економіки, спростовує цю теорію у своїй книзі «Чесно про (не)чесність». Як показує Аріелі, наші нечесні вчинки на диво нераціональні. На брехню нас штовхає багато неочевидних факторів: від креативності до фізичної втоми.
Розповідаємо на основі книжки Аріелі про те, чому хороші люди деколи роблять нечесні вчинки — і як цьому можна запобігти.
Чому ми деколи брешемо: п’ять неочевидних причин
На початку книжки Аріелі цитує анекдот із класичної повісті Джерома К. Джерома «Троє у човні»:
«Я колись знав одного хлопця, він був совісним чоловіком, і коли він захопився риболовлею, то вирішив ніколи не перебільшувати свого улову більш ніж на двадцять п’ять відсотків. “Коли я спіймаю сорок рибин, — казав він, — то я скажу людям, що впіймав п’ятдесят, і так далі. Але не більше, бо брехати — гріх”».
Ця історія гарно ілюструє природу більшості людей. Зазвичай ми вважаємо себе чесними і моральними людьми, які не здатні творити зло. Однак у більшості людей є певна «границя допустимого обману». Вона дозволяє нам вдаватися до побутової нечесності, але при цьому вважати себе хорошими людьми.
Які сили впливають на нашу побутову (не)чесність? Ось кілька неочевидних факторів, які довів своїми дослідженнями Ден Аріелі:
1. Фізична втома
Сила волі — це скінченний ресурс, який вичерпується, коли ми стомлюємося. Тому під вечір або просто після втомливої роботи буває складніше сконцентруватися на роботі чи утриматися від шкідливої їжі — або змусити себе дотримуватися усіх моральних норм.
2. Альтруїзм
Існує така річ, як «альтруїстичний обман»: люди з більшою ймовірністю обманюють, коли знають, що від їхньої нечесності виграє хтось інший. Нам простіше послабити свої моральні стандарти, коли ми розуміємо, що принесемо користь іншій людині. За дослідженнями Аріелі, це гарно проявляється в командній роботі: наприклад, бухгалтери можуть накручувати фінансові показники, щоб принести користь команді.
3. Спостереження за обманом інших людей
Схильність до обману соціальна: коли ми бачимо, що інша людина успішно обманюює, це сигналізує нам, що така поведінка соціально прийнятна, що вона в рамках моральних меж. (Це має і зворотню сторону — коли обманює хтось, кого ми вважаємо аутсайдером, ми стаємо більш чесними).
4. Роздратування і бажання помститися
Як пише Аріелі, «як тільки щось або хтось нас дратує, нам легше виправдати нашу аморальну поведінку. Наша нечесність стає відплатою, компенсацією того, що нас зачепило». У експерименті, який описує автор, лише 14% людей повернули зайві кілька доларів експериментатору, який навмисне їх роздратував фальшивим телефонним дзвінком від друга — на противагу 45% людей у контрольній групі без роздратування.
5. Креативність
Зрештою, креативні люди трохи більше схильні до обману — їм простіше придумати красиву історію, яка раціоналізує їхню нечесність. Ми не завжди точно знаємо мотиви своїх дій чи почуттів, але вміємо придумувати їм раціональні пояснення.
Як допомогти хорошим людям не вдаватися до брехні
Звичайно, шахрайство і брехня завжди існуватимуть. Однак роботодавці, вчителі, адміністратори — загалом усі, хто працює із людьми — можуть скористатися деякими стимулами, щоб частіше підштовхувати людей до правильних рішень.
1) Зменшувати кількість кроків до нечесного вчинку
Аріелі розповідає про одне із наукових досліджень, яке провів разом із колегами.
В університетському гуртожитку MIT вони «підкинули» у спільні холодильники два типи «приманок» — у деякі по шість банок Коли, а в інші — по шість тарілок з доларовими купюрами. Через три дні усю Колу випили, але всі купюри залишилися на місці.
З точки зору «теорії раціонального злочину» це не має сенсу. Можна вкрасти чужу Колу, а можна із таким самим ефектом взяти долар і за хвилину купити Колу в автоматі. Але психологічно нам складніше вкрасти гроші (навіть дуже дрібні), ніж вкрасти бляшанку Коли із спільного холодильника, бо крадіжка Коли на крок віддалена від крадіжки грошей.
Цей приклад показує загальне правило — чим менше кроків до потенційного нечесного вчинку, тим простіше його вчинити. Найочевидніший фактор — гроші проти негрошових цінностей. Ще один приклад: нам складно просто взяти і вкрасти гроші у роботодавця, але простіше додати кілька зайвих оплачуваних годин до проектного звіту.
2) Нагадувати про чесність
Простий, але неочікувано ефективний спосіб боротьби з нечесністю: просто нагадувати про важливість чесності. Якщо нагадати людині про моральну поведінку, вона буде менше обманювати.
Наприклад, Аріелі проводив дослід, в якому «спокушав» обманути студентів у математичному завданні. Експериментальну групу попросили перед виконанням згадати Десять заповідей, а контрольну — десять прочитаних книжок. Ті, хто перед завданням згадували заповіді, практично не обманювали.
Справа не лише в релігії: дослідники попросили атеїстів перед виконанням завдання присягнути на Біблії робити його чесно, і вони справді не обманювали.
Це може діяти і в реальному житті, де не завжди знайдеться Біблія для присяги. Наприклад, перед заповненням важливого звіту можна просити людей зверху форми підписатися, що вони вноситимуть туди коректну інформацію.
3) Наглядати за людьми — або створювати враження, що за ними наглядають
Інтуїтивно зрозумілий спосіб змусити людей бути чесними — спостерігати за ними. Звісно, чим більші шанси попастися на гарячому, тим менше ми будемо обманювати. Утім, не завжди обов’язково по-справжньому наглядати за людьми, наприклад, з допомогою відеокамери; деколи достатньо просто натякнути на спостереження.
Тут Аріелі наводить приклад ще одного експерименту, який провели інші дослідники.
На спільній кухні в Університеті Ньюкасла є «коробка чесності», куди потрібно закладати гроші за чай і каву — але ніхто за цим не стежить. Протягом 10 тижнів дослідники проводили експеримент: половину з цього часу прикрашали коробку малюнком квітів, а іншу половину — зображенням очей, які дивляться прямо на людину. У ті періоди, коли за працівниками університету «спостерігали» очі, грошей у коробці було втричі більше.
Більше на тему людської (не)раціональності:
Ця стаття була вперше опублікована у жовтні 2020 року.