🖊Як The New Yorker довів фактчекінг до абсолюту
Талібан відповідає, а ФБР ігнорує — та інші історії найлегендарнішого фактчекінгового відділу в американській журналістиці
У ювілейному випуску до 100-річчя журналу The New Yorker у них вийшов текст на 7 тисяч слів про історію їхнього легендарного фактчекінгового відділу .
У Нью-Йоркері над перевіркою фактів працює біля 30 людей. Чим вони займаються? Фактчекер проводить повну колоноскопію кожній статті і перевіряє буквально усі твердження (навіть у художці) — телефонує усім співрозмовникам автора, спілкується із експертами, перечитує книжки на тему.
«Нових фактчекерів, щойно вони отримують перше завдання, інструктують роздрукувати статтю і підкреслити всі факти. Підкреслення з’являються під майже кожним словом. Імена і цифри — це факти; коми теж можуть бути фактами. Карикатури, вірші, фотографії, обкладинка — повні фактів. Думки не є фактами, але вони спираються на багато фактів».
«Фактчекери спілкуються майже з усіма героями матеріалу — як названими, так і неназваними. Вони також зв’язуються з людьми, яких згадано бодай побіжно, з якими автор ще не говорив, а також із багатьма людьми, яких у матеріалі взагалі не згадано»… «Одна з радостей цієї роботи — що ти на два тижні стаєш експертом із теми, про яку раніше майже не думав — ракетобудування, крайня плоть, пісок».
Ця стаття — це здебільшого просто підбірка цікавих байок та історій; внизу додам кілька прикладів.
Але фундаментальніший посил в тому, що якщо довго і глибоко вдумуватися у те, що таке факт і як його перевіряти, то починаєш трохи божеволіти.
Тому моя улюблена байка з матеріалу — розмова фактчекера Нью-Йоркера з редактором журналу The New Republic Майклом Кінслі на вечірці. Фактчекер довго розповідав про подвиги їхнього відділу, а потім запитав у Кінслі, яка система перевірки фактів у них. «Я [Кінслі] відповів: вона перед тобою. Він зблід. Насправді ні, не зблід. Я трохи прикрашаю. Але він справді сказав: “Це дивно, бо якщо я перевіряю матеріал для The New Yorker і знаходжу потрібний факт у The New Republic, то вважаю його перевіреним”».
А кілька історій про фактчекінг Нью-Йоркера (у самому матеріалі їх значно більше):
▪️«Зазвичай фактчекерам досить успішно вдається домогтися відповідей. Фактчекери — не зовсім нейтральні арбітри, але це, мабуть, найближче до нейтральності, що ви отримаєте — останній шанс викласти свою позицію. Талібан зазвичай погоджується розмовляти. ЦРУ — теж. А от ФБР — ні».
▪️«Десять років тому Келвін Томкінс написав про художника, який казав, що одружується 21 червня, у день літнього сонцестояння. Фактчекер Девід Кортава зателефонував художнику, привітав і попередив, що цього року сонцестояння припадає на двадцяте. Художник переніс дату весілля».
▪️«Коли стаття Теда Френда згадала, як співак Арт Гарфанкел розмахував руками, фактчекер попросив Гарфанкела підтвердити, що в нього дві руки».