Обережно, алгоритм хоче вас звільнити — Old York Times #25
А також: профайл найпопулярнішого подкастера і чому бути маленьким островом корисно для демократії
Привіт!
Цього тижня у розсилці:
рекомендації: профайл найпопулярнішого у світі подкастера Джо Рогана; як алгоритми Amazon звільняють людей з роботи; «індекс нормальності» The Economist і на якому місці там Україна;
стаття про те, чому маленькі острови Африки демократичніші, ніж більшість африканських держав;
гостьова рекомендація книжки “Range: Why Generalists Triumph in a Specialized World”;
бонусний блок для тих, хто хоче почитати ще щось.
Рекомендації тижня
Рекомендації від Антона
1. Джо Роган — один із найпопулярніших творців контенту на планеті. Деякі випуски його подкасту набирають десятки мільйонів прослуховувань, а Spotify заплатила орієнтовно 100 мільйонів доларів за право його ексклюзивної трансляції (і створила Рогану окрему категорію поруч зі спортом, музикою і новинами).
Він регулярно створює скандали. Наприклад, недавно Роган сказав у одному з випусків подкасту, що для молодих здорових людей може не бути потреби вакцинуватися. Американські ліберали звинувачують його у трансфобії. Але Рогана це не особливо хвилює: як пише New York Times, він “too big to cancel”.
NYT зробили великий профайл Рогана: звідки походить його бренд і чому він такий популярний.
~20 хвилин на прочитання, 🔒 пейвол
2. Для багатьох незаможних американців робота в Amazon є гарним варіантом: ритейл-гігант платить хорошу зарплатню і надає непогані бонуси. Але зворотній бік медалі — кожен ваш рух відстежується алгоритмами.
Amazon є одним із найбільших приватних роботодавців у світі — лише у 2020 році компанія додала півмільйона нових робочих місць. Щоб підтримувати таку махіну, компанія усе більше покладається на автоматизацію у роботі з персоналом. Алгоритми не лише відстежують ефективність роботи людей, а й навіть приймають рішення про звільнення.
Bloomberg опублікували дистопічну історію про водіїв-підрядників, з якими припиняють співпрацю алгоритми — деколи це стається навіть тоді, коли людина не зробила нічого поганого.
«… як тільки вони приходять на роботу, водії [сервісу доставки] виявляють, що алгоритми моніторять кожен їхній рух. Чи добралися вони до станції доставки тоді, коли пообіцяли? Чи завершили вони свій маршрут у визначений проміжок часу?.. Алгоритми Amazon сканують величезну кількість даних, визначаючи патерни продуктивності, і вирішують, які водії отримують більше маршрутів, а з ким припиняється співпраця. Зворотній відгук від людей трапляється рідко. Водії деколи отримують автоматизовані імейли, але здебільшого їм залишається стежити за своїм рейтингом, який складається із категорій “чудово”, “дуже добре”, “непогано” і “під загрозою”».
~12 хвилин на прочитання, 🔒 пейвол
Більше на тему: наша архівна стаття «Машини не заберуть нашу роботу — вони стануть нашими босами»
3. Наскільки світ повернувся до нормального ритму життя після початку пандемії? The Economist склали «індекс нормальності», який намагається відповісти на це питання, вимірюючи дані на кшталт трафіку на дорогах, відвідування спортивних заходів та кількості польотів.
Вони виміряли 50 країн, де колективно живе три чверті населення світу і 90% світового ВВП. Середній показник нормальності — 66 із 100 (100 — це допандемійний стандарт).
Цікаво, що Україна на п’ятому місці, у нас цей показник становить 83,6%. Це вище, ніж у переважної більшості розвинутих країн (що, звісно, не вказує на те, що ми краще справилися із пандемією — скоріше навпаки).
~5 хвилин на прочитання, 🔒 пейвол
Стаття тижня
Стаття від Антона
Чому маленькі острівні країни Африки демократичніші за більшість континенту?
На це питання намагається відповісти нове дослідження, про яке розповідає The Economist.
Чотири із п'яти невеликих африканських держав вважаються «вільними» за рейтингом Freedom House — і це сильний контраст із більшістю країн Африки загалом. Йдеться про Кабо-Верде, Сан-Томе і Принсіпі, Сейшели та Маврикій.
Коморські Острови вважаються «частково вільними», що теж непогано на фоні загальноафриканської ситуації.
Спойлер: справа у тому, що вони маленькі і острівні. Як пише The Economist, «...усе більший корпус наукових досліджень... показує, що невеликий розмір та острівність пов'язані із демократією».
«У Африці, стверджують автори дослідження [у Journal of International Relations and Development], невеликий розмір держав призводить до більш персональної політики, де виборці можуть надокучати посадовцям, щоб ті виконували свої обіцянки. Те, що вони є островами... позбавляє ці країни від сухопутних кордонів, на які можуть зазіхати сусіди і через які можуть виникати конфлікти».
Ще один фактор, про який згадує The Economist — у цих островів немає особливих природних багатств на кшталт нафти чи діамантів, які можуть давати владу обмеженій групі багатіїв, а натомість вони покладаються на туризм — сферу, яка забезпечує прибутком значну частину населення.
Книжка тижня
Цього тижня у нас рекомендація від читача Old York Times, медіаменеджера та керівника проектів у консалтинговій компанії Jnomics Олексія Сабадана. Олексій рекомендує книжку “Range: Why Generalists Triumph in a Specialized World” про те, чому вигідно відмовлятися від вузької спеціалізації.
Книжка “Range” Девіда Епштейна досліджує, як «генералісти» — люди, що не схильні до глибокої спеціалізації у вузькій професійній сфері — стають успішними.
Оповідь обертається навколо простиставлення «генералістів» та «спеціалістів». Хорошим прикладом є спортсмени Тайґер Вудс та Роджер Федерер — ікони гольфу і тенісу. Перший з самого дитинства готувався стати гольфістом, тоді як Федерер довгий час не фокусувався на чомусь одному та пробував себе в різних видах спорту. Роками пізніше ми будемо знати його як одного з найкращих тенісистів в історії.
Епштейн вважає, що у сьогоднішньому світі гіперспеціалізації нам потрібно більше Федерерів. Автор не знецінює роботу вузьких спеціалістів, наприклад нейрохірургів чи мікробіологів. Але він вказує на те, що більшість проблем у житті не схожі на хірургічну операцію. Вони не можуть бути вирішені повтором складних процедур, а навпаки вимагають гнучкого мислення та поєднання знань і підходів з різних сфер.
Мені книга сподобалася, бо дає зрозуміти, що зміна спеціалізації не обов'язково означає втрату конкурентоспроможності. При правильному підході вона створює додаткову вартість. А ще книга буде цікава тим, хто хоче дізнатися більше про різні стратегії навчання.
Що ще почитати
У цій (нерегулярній) бонусній рубриці ми деколи будемо ділитися посиланнями на матеріали нашого авторства, які не увійшли до розсилки, але які може бути цікаво почитати.
Сьогодні США святкують свій день незалежності. Читайте на цю тему наш архівний матеріал у Телеграм-каналі — огляд аргументів за і проти проголошення американцями незалежності у 18 столітті.
Чи можлива справжня журналістика в епоху повсюдної поляризації? Як суспільство зараз платить за журналістику — і як (та наскільки негативно) ці зміни впливають на читачів? Читайте Антонову рецензію книги «Постжурналістика та смерть газет» (“Postjournalism and the death of newspapers”) російсько-канадського теоретика медіа Андрєя Міра.