Тактильний голод — Old York Times #11
Англомовне видання про український космос і чому важливо доторкатися до людей
Привіт! Готуйтеся відкривати нові вкладки та додавати лонгріди у збережені — ми принесли вам цікавого чтива на наступний тиждень.
Якщо хочете нас підтримати, підпишіть своїх колег на нашу розсилку. Буде що обговорити на ранкових зумах (або за обідом у їдальні заводу, ми не знаємо).
У цьому випуску — традиційна підбірка рекомендацій і стаття про те, як пандемія підкреслює важливість доторків.
Рекомендації тижня
Рекомендації від Захара
1. У Rest of World вийшла стаття про Державне космічне агентство України та Володимира Усова, українського стартапера, який очолив агенство на початку 2020 і був раптово звільнений у кінці року.
Усов планував реструктурувати агенство та знайти нішу в космічному бізнесі для України, але стикнувся з неохотою до змін та відсутністю належного фінансування (хоча за рік були певні успіхи — наприклад Україна стала однією з дев’яти країн, які увійшли до проекту «Артеміда» НАСА, метою якого є відправити людей на південний полюс Місяця).
Цікаво читати англомовні статті про Україну, побачити погляд збоку. А ще цікавіше почитати такий лонгрід не лише про політику, а про технології. Наприклад, я не знав, що в України є декілька важливих патентів на місячні технології, які все ще активно використовуються у космічній галузі.
(З українських видань про космічну галузь, здається, найбільше пише «Бабель». Ось їхній великий текст про історію українського космосу, а ось — інтерв’ю з Усовим після звільнення).
2. Можливо, ви не чули термін «revenge bedtime procrastination», але, ймовірно, деколи грішите нею. Важко перекласти цей термін дослівно, «художній» переклад — «нічна прокрастинація з нотками помсти». Це коли ви можете піти спати і розумієте, що так буде краще, але продовжуєте втикати в телефон.
«Нотки помсти» тут означають бажання вибороти хоч трохи часу для себе, особливо якщо ви провели весь день на роботі чи в інших клопотах.
У Wired вийшла стаття, в якій детальніше пояснюється причини такої прокрастинації та що з нею робити.
Ще декілька статей для вдумливого читання впродовж тижня:
New Yorker про обмежені можливості статистики та кількісних даних (читати)
CNN про те, чому Суецький канал такий важливий, та як його блокування впливає на світову торгівлю (читати)
The Economist про стрімкий розвиток Бангладеш за 50 років його існування (читати)
Стаття тижня
Тактильний голод: Як пандемія нагадує нам про важливість доторків
Стаття від Антона
Пандемія не лише обмежує можливість бачити рідних і друзів, а й позбавляє фізичного контакту із близькими та малознайомими людьми — а він більш важливий, ніж може здаватися.
Йдеться не стільки про сексуальні стосунки, як про нестачу платонічних контактів — обіймів із знайомими, потискання рук, поплескування по плечу. Про це йдеться у статті The Economist — переказую для вас основні ідеї з неї.
Психологи навіть придумали термін для цієї проблеми — «тактильний голод» (або «шкірний голод», skin hunger). Пандемія поглибила її, але навіть до того ця проблема поступово збільшувалася, принаймні у США. Частково причиною є зростання самотності, а частково — «гіперсексуалізація дотику»: раніше невинні обійми зараз можуть сприйняти за перехід особистих кордонів чи навіть сексуальне домагання.
Тому кілька років тому популярними стали «вечірки для обнімашок» (cuddle parties) — заходи, на яких незнайомі люди збиралися, щоб вдосталь наобійматися без сексуального підтексту. Звісно, зараз такі вечірки небезпечні — як і близькі контакти з малознайомими людьми загалом.
Герой статті — бухгалтер Ларрі із Чикаго, якому трохи за 60 і який має проблеми із серцем, тому останній рік майже нікуди не виходить із дому. Неможливість фізично контактувати з людьми стала для нього чи не найбільшою проблемою.
Люди намагаються придумати креативні способи відтворювати таке онлайн. Ларрі відвідує онлайн-сесії, де він і його «обіймальна терапевтка» (cuddle therapist) намагаються «викликати відчуття дотику через слова та уяву» — що далеко від ефекту реальних обіймів, але краще ніж нічого.
Хоча є й більш технологічно просунуті спроби вирішити проблему — компанія CuteCircuit вбудовує в сорочки тактильні сенсори, які мають відтворювати відчуття обіймів через Bluetooth-технологію.
Читайте також
На цьому все, почуємося через тиждень!