Спіймай англійську, якщо зможеш — Old York Times #16
А ще найвпливовіший американський політик, про якого ви не чули, і в чому секрет Ірландії
Привіт!
Цього тижня у розсилці:
підбірка свіжих статей з англомовного медіапростору;
гостьова рекомендація книжки, «яка примирить вас (можливо) зі змінами у мові»;
архівна стаття про те, чому Ірландія стала дипломатичною супердержавою.
Рекомендації тижня
Рекомендації від Антона
1. Джо Менчін — найвпливовіший американський політик, про якого ви не чули. Парламентська більшість демократів, а з нею і майбутнє програми Джо Байдена, тримається на перевазі в один голос у Сенаті.
Тому демократи не можуть втрачати жодного голосу. Менчін є найбільш консервативним сенатором-демократом; він представляє Західну Вірджинію — штат, що із великим відривом проголосував за Трампа. Як результат — нерідко голосування у Сенаті залежать від того, що про нього думає Джо Менчін.
Vox зробили великий профайл Менчіна і його підходу до політики — прагнення до двопартійності, яке трапляється все рідше в епоху політичної поляризації.
~25 хвилин на прочитання
2. Десятиліттями Китай боявся перенаселення — настільки, що донедавна там діяла «політика однієї дитини». Формально у Китаї досі можна мати не більше двох дітей. Однак виглядає, що скоро китайці стикнуться із протилежною проблемою — падіння кількості населення.
Кількість людей старших за 60 зросла із 10.4% до 17.9% за два десятиліття. До 2050 року біля третині китайців буде за 60. Тим часом обмеження на кількість дітей призвели до сильного гендерного дисбалансу: чоловіків на 30 мільйонів більше, ніж жінок.
The Economist аналізує демографічну кризу, яка загрожує Китаю (~5 хвилин на прочитання, 🔒 пейвол)
Також можете подивитися відеоісторію про похмуру спадщину «політики однієї дитини» — 13 мільйонів людей без документів і прав (15 хвилин на перегляд)
3. Рубрика «проблеми першого світу».
У Штатах понад 40% американців вже отримали принаймні одну дозу вакцини, і новим національним (майже) хобі стало дізнаватися, хто яку вакцину отримав, і порівнювати різні марки.
Економіст Тайлер Ковен у колонці для Bloomberg критикує тенденцію шукати відмінності там, де цього не варто робити, і при цьому цікаво описує культурний імідж чотирьох основних вакцин в очах американців — від «вакцини істеблішменту» Pfizer до «екзотичної» AstraZeneca (~5 хвилин на прочитання, 🔒 «м’який» пейвол)
Тим часом журналістка Кейтлін Тіфанні намагається у статті для The Atlantic знайти відповідь на питання, чому вакцина Pfizer стала модною серед еліти (~8 хвилин на прочитання, 🔒 «м’який» пейвол)
А щоб ви не думали, що між вакцинами є справді якась велика відмінність, раджу подивитися цю відеорозповідь від Vox (7 хвилин на перегляд)
4. Найновіший випуск подкасту «Conversations with Tyler» — інтерв’ю з перекладачкою Вергілія і дослідницею античності Шаді Бартш.
Чому «Енеїда» нудніша за «Одіссею», чому жінки перекладають Вергілія краще, як оптимально вчити латину з нуля, чому Сенека не дотримувався власної філософії стоїцизму, як сучасні китайські інтелектуали сприймають античність — і ще багато цікавих питань, про які ви не задумувалися раніше, але на які цікаво дізнатися відповіді.
Слухати [60 хвилин] • читати транскрипт
5. Netflix замінив телевізор, але деколи люди просто хочуть подивитися телевізор і не вирішувати, що їм дивитися. Vulture пише про те, як компанія намагається вирішити одну із найбільших загроз — «втому від прийняття рішень» (~20 хвилин на прочитання).
Також на правах реклами хочемо порекомендувати підписатися на Фейсбук-сторінку видавництва «Лабораторія». Це одне із наших улюблених українських видавництв — і не лише тому, що вони рекламуються у нас, а й тому, що їхня концепція дуже перегукується із нашою: вони приносять україномовним читачам найважливіші ідеї, про які читає увесь західний світ.
Підписуйтеся на «Лабораторію», щоб стежити за цікавими новинками нонфікшну, книжковими подкастами і просто цікавими ідеями.
Книжка тижня
Продовжуємо гостьові рекомендації книжок. Цього тижня автором є Отар Довженко — журналіст і медіааналітик, співавтор розсилки і Телеграм-каналу про медіа «ДовгийПес». Ми із задоволенням читаємо «ДовгогоПса» (і стежимо за життям Бімбуся і Марусі) — і радимо вам робити те саме.
Отар порекомендує книгу Words on the Move: Why English Won't — and Can't — Sit Still (Like, Literally) — ми її не читали, але тепер додали до свого (занадто довгого) списку до прочитання.
“Words on the Move” Джона МакВортера — книжка, яка примирить вас (можливо) зі змінами у мові, які дратують. І не лише в англійській, хоча ця книжка — саме про неї.
Головна ідея ніби й банальна: мова жива й весь час трансформується. Втім автор, викладач Колумбійського університету, пояснює й ілюструє цю ідею так елегантно, доступно й дотепно, що на другій сторінці ти забуваєш, що англійська — не твоя рідна. Й невдовзі починаєш сумніватися, чи аж така вона нелогічна, як видається.
Дізнаєшся, наприклад, що “like” у староанглійській означало «тіло», а тепер стало словом без певного значення, але з важливою емоційною функцією. Починаєш розуміти, що у зміні вимови голосних є закономірності. А коли дочитаєш, уже не так сильно кортить прискіпуватись до людей, які пишуть «будь-ласка» через дефіс. А раптом це правило завтрашньої української?
Стаття тижня
Стаття від Антона, вперше ми її публікували у Телеграм-каналі у серпні 2020 року
Чому Ірландія є «дипломатичною супердержавою»
Ірландія належить до розвинутих країн, але ніколи не була потужною державою у порівнянні з великими країнами Європи. Її населення — трохи менше п'яти мільйонів, це на порядок менше за населення тієї ж Британії чи Німеччини. Але при цьому їй вдається досягати великих успіхів на дипломатичному фронті.
Як пише The Economist, Ірландія може поборотися за звання найбільш дипломатично потужної держави для свого розміру. Минулого року Ірландія виграла вибори до Ради Безпеки ООН, обійшовши Канаду. Ірландці займають високі посади у структурах Євросоюзу. Ірландія сформувала політику ЄС щодо Брекзиту.
Як так сталося? У першу чергу, в Ірландії є унікальний набір природних переваг:
Наявність великої і активної діаспори у США, яка забезпечує Ірландії голос в американської політиці.
Політика нейтральності, яка дозволяє не встрявати у непопулярні військові конфлікти.
Популярна у західному світі культура, яку можна використовувати як дипломатичну зброю.
Відсутність «імперіалістичного багажу» — на відміну від більшості інших багатих європейських країн, Ірландія була жертвою колоніалізму, а не колонізатором.
Також Ірландія отримує вигоду від свого членства в ЄС. Як пише автор статті The Economist:
«Для великих країн, які історично звикли грати першу скрипку, ЄС є способом зберігати вплив попри те, що вони занепадають як індивідуальні гравці на світовій арені. Утім, для менших країн ЄС є способом посилити вплив, як вони й не могли мріяти раніше».
Ірландія у певному сенсі унікальна у ЄС, бо вона не піддається легкій класифікації і не належить до одного конкретного блоку країн всередині Євросоюзу. Тому вона може ефективно маневрувати і добиватися своїх цілей.