Новини зі світу медіа — зупинка допомоги USAID і показники успішних західних видань
Бонус — дві новини з рубрики «і для такого медіапродукту знайдеться ринок у США»
Привіт!
Сьогоднішній випуск розсилки присвячений медіаринку в Україні і на Заході.
Найбільшою історією для медіа в Україні і Центрально-Східній Європі зараз є спроби адміністрації Трампа і його нового найкращого друга Ілона Маска зруйнувати систему міжнародної допомоги США, від якої (серед інших отримувачів) залежать багато незалежних медіа.
Разом з тим для контексту подивимося на результати двох із найбільших та найбагатших західних видань — американського The New York Times і французького Le Monde.
Зупинка американського фінансування — один із найсильніших ударів по незалежних медіа за останній час.
Процитую уривок із своєї замітки для The Fix Media, англомовного видання про європейський медіаринок:
Особливо сильно зачепило українські видання — побудова стійкого медіабізнесу є майже непосильним завданням в країні, ослабленій повномасштабною війною. Постраждали також незалежні медіа з Угорщини, Польщі, Румунії та інших країн.
Зупинка допомоги ще раз підкреслює важливість стійкої бізнес-моделі з диверсифікованими потоками доходів, особливо від читачів. Але те, що працює в Стокгольмі чи Нью-Йорку, часто не масштабується в Києві чи Будапешті, де суспільна потреба у високоякісних медіа не завжди збігається з тим, що читачі можуть собі дозволити.
У короткостроковій перспективі, сподіваємось, інші спонсори прийдуть на допомогу (NB: Kyiv Independent успішно зібрав понад 60 тисяч євро на підтримку трьох регіональних медіа). У довгостроковій перспективі виживання незалежних медіа, ймовірно, залежатиме від їхньої здатності досягати більшого з меншими ресурсами, забезпечивши при цьому стабільний дохід від читачів у тій чи іншій формі.
Читайте більше:
Стаття The Fix про перші наслідки зупинки американської допомоги на основі інтерв’ю з трьома європейськими виданнями з України, Молдови і Північної Македонії.
Підписуйтеся на щотижневу розсилку The Fix, щоб стежити за новинами медіа щопонеділка
Кілька цифр з нового квартального звіту New York Times, однієї з найбільших медіакомпаній світу:
Загалом компанія має 11.4 мільйони платних підписників. З них 95% цифрові підписники і 5% — передплатники паперової газети.
Додали 1.1 мільйона нових цифрових підписників за 2024 рік і 350 тисяч за останні три місяці року.
Дохід за 2024 рік — $2.6 мільярда. Прибуток — $455.4 мільйона.
Два основні джерела доходу — підписки ($466.6 мільйона у четвертому кварталі 2024 року) і реклама ($165.1 мільйона у четвертому кварталі).
Третина з цифрових підписників не підписані на основний новинний продукт. Платять за побічні сервіси (які все більш важливі для NYT) — спортивне видання The Athletic, ігри, рецепти, рекомендації продуктів тощо.
І для порівняння трохи даних про Le Monde, найбільшу газету Франції і одну з найбільших у Європі:
660 тисяч платних підписників, з них майже 90% цифрових.
Переважна більшість з них платять за основну версію французькою мовою. Le Monde останні кілька років розвивають міжнародну версію англійською, але там поки тільки 12 тисяч підписників.
77% доходів компанії — напряму від читачів. У 2024 році дохід від цифрових підписок досяг €63 мільйони.
У виданні працює понад 560 штатних журналістів. [У NYT — 1700 журналістів і понад 4000 інших працівників станом на два роки тому, зараз майже точно більше].
До речі, в той час як The New York Times судиться з ШІ-компаніями, Le Monde стала однією з перших великих європейських медіакомпаній, яка уклала угоду з OpenAI.
Бонус — дві новини з нерегулярної рубрики «і для такого медіапродукту знайдеться ринок у США»:
1. Видання Semafor запустило розсилку для генеральних директорів великих компаній. Щоб потрапити, треба бути CEO компанії, яка заробляє принаймні $500 мільйонів щорічно.
Розсилка безкоштовна, монетизувати планують через спонсорські угоди (спочатку безпосередньо в розсилці, на перспективу розширяться до подій та відео/аудіо-продуктів). Це загальна бізнес-модель Semafor і багатьох нішевих/B2B медіа — зібрати читачів, чиї час та увага унікально цінні для рекламодавців — але тут це зведено до абсолюту.
Кількість підписників не розкривають, але стверджують, що “it’s going very well”.
2. Журналіст Джадд Леґум запустив видання (також в форматі розсилки) Musk Watch, яке писатиме конкретно про Ілона Маска. Автор не приховує, що це буде adversarial journalism.
І справді логічно, що з’явилося медіа про Маска — у нього унікальний масштаб влади і впливу на США і світ: економічно (найбагатша людина світу), політично (близький соратник американського президента), технологічно (власник кількох важливих технокомпаній), медійно (власник популярної соцмережі).
Наразі на Musk Watch підписалися вже 33 тисячі людей. Поки що розсилка безкоштовна, але через кілька місяців стане платною.