Плани росіян опинитися в Києві 24 лютого, як українська армія намагалася вбити Герасімова: історії з масштабного розслідування New York Times
Видання New York Times зробило велике інтерактивне розслідування про те, чому російський план вторгнення в Україну провалився — і як російська влада бачить майбутнє війни.
У розпорядження газети потрапило багато унікальних документів і матеріалів, які показують корупцію та непрофесійність всередині російської армії. Щоб ви краще зрозуміли масштаб проєкту: його написали шість основних авторів, а долучилися ще 18 кореспондентів; у нього шість продюсерів і окремий картограф.
Немає сенсу переказувати матеріал повністю; раніше у медіа вже писали багато про основні тези — самовпевненість росіян, негнучка централізована система прийняття рішень, низький рівень підготовки. Стаття цікава саме деталями, тому раджу почитати і подивитися, якщо маєте вільну годину.
Якщо ж маєте лише кілька хвилин, я обрав і переклав для вас чотири історії з матеріалу:
оптимізм росіян на початку вторгнення — і як він швидко розвіявся;
як на початку вторгнення росіяни пропустили очевидну ціль, яка допомогла б їм установити панування в повітрі;
як росіяни будували майже буквальні потьомкінські села, щоб приховати корупцію;
як українська армія намагалася убити начальника російського Генштабу, попри заперечення американців.
Оптимізм росіян на початку вторгнення — і як він швидко розвіявся
«Інший російський військовий, дислокований у Білорусі [перед початком вторгнення], розповів, що дізнався, що їде на війну, лише за годину до того, як його підрозділ почав рух. Наказ був водночас простим і надзвичайно оптимістичним: слідуйте за транспортним засобом попереду та дістаньтеся до Києва за 18 годин.
Відповідно до розкладу та журналу бойових дій підрозділу — які опинилися у розпорядженні New York Times і справжність яких підтвердили три незалежні військові аналітики — перші машини в його колоні повинні були вирушити з Білорусі та прибути на околиці Києва до 14:55, тобто навіть швидше, ніж йшлося в наказі цьому солдату.
Він і близько не дійшов до цієї цілі. За словами солдата, масивні транспортні засоби були настільки важкими — розривали дороги, намагаючись рухатися вперед — що колона одразу загрузла. Лише на перетин кордону з Україною знадобилося більше доби».
Як на початку вторгнення росіяни пропустили очевидну ціль, яка допомогла б їм установити панування в повітрі
«[24 лютого] на екрані радара [розташований у Миколаєві український пілот] Олексій бачив миготливі миготливі сигнали ракет і ворожих літаків, а потім отримав наказ: летіти на резервну авіабазу в центральній Україні. Коли він приземлився, він був здивований. Там був не лише його підрозділ, а й значна частина збережених Повітряних сил ЗСУ.
Кілька днів він і його колеги-пілоти виконували бойові завдання зі своєї нової бази, гадаючи, коли російські оператори радарів нарешті їх помітять. Удар по їхній позиції міг стати катастрофічним, зруйнувавши українську оборону, і пілоти вважали, що це лише питання часу. Але росіянам знадобилося чотири дні для атаки, і більшість літаків на той час перемістилися на нові місця, що неймовірно здивувало Олексія.
“Це було дуже просто”, — сказав він. “Я не знаю, як вони пропустили цю можливість”...
Частково проблемою Росії був брак моторності. Навіть якби російські війська помітили Олексія та його колег-пілотів, зібраних разом у новій точці… російські військові були настільки закостенілими та централізованими, що зазвичай їм потрібно було від 48 до 72 годин, щоб оновити дані своєї розвідки та отримати дозвіл на атаку нових цілей — до того часу українців там уже не було».
Як росіяни будували майже буквальні потьомкінські села, щоб приховати корупцію
«Підрядники, як-то колишній капітан російської армії Сєргєй Храбрих, залучалися до творення спектаклів [щоб приховати результати корупції]. Він розповідає, що у 2016 році йому в паніці зателефонував заступник міністра оборони. Делегація високопосадовців мала приїхати з візитом на навчальну базу одного з найкращих російських танкових підрозділів, Кантемирівської танкової дивізії, історія якої веде свій початок з часів перемог у Другій світовій війні.
На базу було виділено мільярди рублів, каже Храбрих, але більшість грошей вже було витрачено, а роботу майже не зроблено. Він розповідає, що міністр благав його перетворити базу на сучасний об’єкт до прибуття делегації…
Перед її прибуттям Храбрих швидко побудував дешеві фасади та розвісив банери, вкриті зображеннями танків і лозунгами, що армія “з кожним роком стає сильнішою та міцнішою”, щоб замаскувати найгірші пошкодження. Під час візиту, за його словами, відвідувачів ретельно вели маршрутом через найкращу частину бази — і тримали подалі від туалетів, які не були відремонтовані.
Після початку вторгнення Кантемирівська дивізія атакувала північний схід України, але була зруйнована українськими військами. Екіпажі відповзали геть, багато їхніх танків були покинуті або знищені».
Як українська армія намагалася убити начальника російського Генштабу, попри заперечення американців
«…Зрештою у кінці квітня начальник російського Генштабу генерал Валерій Герасімов вирішив сам приїхати із засекреченим візитом [на передову].
За словами американських посадовців, вони дізналися про це, але не поділилися інформацією з українцями, побоюючись, що ті завдадуть удару. Убивство генерала Герасімова могло призвести до різкої ескалації конфлікту, і хоча американці були віддані допомозі України, вони не хотіли допустити війни між США і Росією.
Українці все одно дізналися про плани Герасімова, поставивши американців у безвихідь. Проконсультувавшись із Білим домом, високопоставлені американські чиновники попросили українців скасувати удар...
Повідомлення надійшло занадто пізно. Українські військові сказали американцям, що вони вже запустили атаку на позиції Герасімова.
Десятки росіян загинули під час удару, за словами [джерел New York Times]. Генерал Герасімов не увійшов у їх число.
Після цього російські воєначальники обмежили свої візити на фронт».
▪️ Читати повну статтю (~60 хвилин)
📌 Матеріал на кшталт такого — це безперечно перлина журналістики, але також тут є простір для критики. Західні медіа люблять фокусуватися на Росії і аналізувати війну з точки зору «росіяни ж мали зайти у Київ за 72 години, що пішло не так?» — і менше уваги приділяти Україні. Ось, наприклад, можете почитати замітку дослідника Філіпса О'Браєна, де він кидає виклик твердженню статті New York Times, що російська армія «втратила свою перевагу над Україною через серію грубих помилок» і стверджує, що Росія з самого початку не мала військової переваги над Україною.