Як секретно поєднувати дві фултайм-роботи — Old York Times #34
І чи можна досі вважати Австралію ліберальною демократією?
Привіт!
Якщо ви секретно поєднуєте дві фултайм-роботи, як співрозмовники недавньої статті The Wall Street Journal, то у вас може не бути часу на цю розсилку. Але, можливо, все-таки знайдеться час на наш Телеграм-канал, де ми регулярно публікуємо історії з розсилки і не лише. Підписуйтеся за посиланням.
А якщо у вас лише одна чи півтори роботи, влаштовуйтеся зручніше і читайте чотири цікаві історії із англомовного медіапростору:
Як робота з дому дозволяє деяким людям секретно поєднувати дві фултайм-роботи
Чи справді Австралія залишається ліберальною демократією?
Пітер Тіль — недооцінений техномільярдер
Substack та серіалізовані романи XXI століття
Як робота з дому дозволяє деяким людям секретно поєднувати дві фултайм-роботи
Антон, ~375 слів
Практика фрілансу і заробітку на стороні дуже поширена: від журналістів і дизайнерів до водія Uber, який переконує вас, що таксує лише для душі. Але завдяки зростанню віддаленої роботи дехто виводить це на зовсім інший рівень — (таємно від своїх роботодавців) поєднує дві повноцінні фултайм-роботи. Про таких людей пише The Wall Street Journal.
«Невелика, цілеспрямована група “білих комірців” [працівників інформаційної сфери] в індустріях від технологій до банківської справи і страхування розповідають, що вони знайшли спосіб подвоїти свою зарплату — працювати на двох віддалених фултайм-роботах, нікому про це не розповідати і, здебільшого, також не особливо багато працювати».
Як вони це роблять? У першу чергу — використовують переваги віддаленої роботи, а також особливості системи, яка будується на довірі. Це стосується як масштабніших речей на кшталт необмеженої відпустки, так і дрібних трюків, як-то можливість відключитися від онлайн-зустрічі і сказати, що були проблеми з інтернетом.
«На самоті у своїх домашніх офісах вони перемикаються між двома ноутбуками. Вони грають у “тетріс” зі своїми календарями, намагаючись уникнути постійних нарад. Деколи вони долучаються до двох зустрічей одночасно. Вони використовують оплачувану відпустку — у деяких випадках необмежену — щоб втиснути ще один великий проект або приділити більше часу новому підробітку. Багато з них кажуть, що працюють не більше 40 годин на тиждень на обох роботах разом».
Поєднувати дві роботи реалістичніше у великих компаніях, де повільніший темп і багато бюрократії — стартапи «очікують занадто багато роботи». Допомагає також стан теперішнього ринку праці: працівників не вистачає, і менеджери не хочуть втрачати людей, навіть якщо ті не викладаються на повну.
Звісно, бути зірковим працівником на обох роботах одночасно — практично неможливо. Але вигідніше бути посереднім працівником на двох роботах та робити мінімум, необхідний для того, щоби тебе не звільнили, ніж справді гарно виконувати одну.
Деякі із співрозмовників Wall Street Journal бачать поєднання двох робіт не лише як можливість заробити більше грошей, а також і як спосіб витиснути усе можливе із несправедливої для них системи: «спосіб повернути контроль після десятиліть стагнації зарплат… та [після] пандемії, що призвела до непередбачуваних звільнень».
Читати повну статтю (~10 хвилин, 🔒)
Із українських реалій: статтю на схожу тему опублікували на DOU — історії трьох розробників, які мають досвід роботи на кількох фултайм-позиціях одночасно.
Читайте також: «Про феномен абсурдних робіт»
Чи справді Австралія залишається ліберальною демократією?
Антон, ~325 слів
Коли ми говоримо про кризу лібералізму, на думку спадають Угорщина чи М’янма, але зовсім не Австралія. «Зелений континент» є місцем із високим рівнем економічних свобод, свободи слова і політичної культури.
Утім, автор The Atlantic Конор Фрідесдорф висуває сміливу тезу — за останні півтора роки Австралія встановила настільки суворі карантинні обмеження, що вона наблизилася до ліміту ліберальної демократії.
«Австралія — це, безумовно, демократія: вона має багато політичних партій, регулярні вибори і мирну передачу влади. Але якщо країна на необмежений період забороняє своїм громадянам покидати її кордони, залишає десятки тисяч своїх громадян за кордоном, встановлює жорсткі правила на міжрегіональні подорожі, забороняє громадянам виходити з дому... робить обов'язковим носіння масок навіть на відкритому повітрі і в умовах соціальної дистанції, використовує військових, щоб забезпечувати дотримання цих правил, забороняє протести, арештує та штрафує незгодних — чи досі є ця країна ліберальною демократією?»
Рік тому стратегія Австралії була більш виправданою: поки не існувало ефективних вакцин від ковіду, був сенс тимчасово закритися від усього світу. Власне, поки багато країн Заходу вводили суворі локдауни, австралійці насолоджувалися порівняно нормальним життям, а рівень смертності від ковіду у країні значно нижчий, ніж в інших розвинутих країнах.
Але зараз вакцини розроблені і широко доступні, більшість розвинутих країн повернулися до нормального життя — а Австралія залишається ізольованою від більшості світу, переживає третю хвилю ковіду і вводить одні з найсуворіших обмежень у світі.
Одна з причин — Австралія сильно позаду у темпах вакцинації від інших заможних країн: австралійський уряд інвестував недостатньо ресурсів у програму масового щеплення. З огляду на те, що альтернативи тепер доступні, такий рівень обмежень на свободу пересування і приватність австралійців стає все складніше обґрунтувати, пише Фрідесдорф — особливо якщо не прив’язувати ці обмеження до чітких показників вакцинації.
Тут я б додав важливе уточнення — виглядає, що більшість жителів Австралії підтримують усі ці обмеження. Це, звичайно, ускладнює дискусію: якщо самі австралійці готові на тривалий час проміняти частину свобод на вищий рівень безпеки від вірусу, то чи маємо право ми зовні указувати їм, як жити?
Читати повну статтю (~8 хвилин, 🔒)
Пітер Тіль — недооцінений техномільярдер
Антон, ~225 слів
Пітер Тіль є одним із найбільш впливових мільярдерів Кремнієвої долини. Він — співзасновник платіжної компанії PayPal, а також надзвичайно успішний венчурний інвестор.
Найвідомішим протеже Тіля є Марк Цукерберг. Тіль інвестував півмільйона доларів у невеличкий стартап TheFacebook.com влітку 2004 року. Це, мабуть, одна із найбільш вдалих інвестицій в історії Кремнієвої долини.
Але вплив Тіля поширюється далеко за межі компаній, які він заснував чи підтримав інвестиціями. Його книга «Від нуля до одиниці» стала культовою серед стартаперів, його ідеологія «зростання за будь-яку ціну» надихнула стартапи від Uber до Robinhood.
А ще Тіль є впливовим патроном та ідеологом сучасного американського консерватизму. Він підтримував Трампа на виборах 2016 року, а зараз фінансує кількох відомих кандидатів до Сенату від Республіканської партії.
«Інші фігури Кремнієвої долини можуть бути краще відомі широкій аудиторії [наприклад, Джефф Безос та Ілон Маск]… Але Тіль є справжнім ідолом Долини — саме та людина, якій молоді претенденти на успіх та магнати-міленіали найбільше прагнуть лестити та наслідувати, лідер культу технореволюції», пише американський журналіст Макс Чафкін.
На днях вийшла перша повноцінна біографія Тіля — книгу Чафкіна “The Contrarian: Peter Thiel and Silicon Valley's Pursuit of Power”. Адаптований уривок із книжки, який і є джерелом цитати вище, можна прочитати на сайті журналу New York (~20 хвилин, 🔒)
Книгу Чафкіна можна купити в електронному форматі на Амазоні, а українською мовою перекладена книга самого Тіля «Від нуля до одиниці».
Substack та серіалізовані романи XXI століття
Антон, ~175 слів
Із минулого року в англомовному медіапросторі — бум імейл-розсилок. Багато відомих журналістів покинули свою роботу, щоб заснувати власну платну розсилку — значною мірою завдяки успіху платформи Substack, з допомогою якої ви читаєте ці рядки. Більшість великих видань почали вкладати суттєво більше ресурсів у свої newsletter strategies. Навіть ми запустили свою розсилку (хоча, на відміну від деяких американських журналістів, не отримали авансу у 250 тисяч доларів для цього).
А тепер Substack підкорює новий фронтир — книговидавництво. Якщо у минулому столітті деякі книги виходили у паперових журналах розділ за розділом протягом багатьох місяців, то тепер у вас є шанс отримувати нові книги розсилка за розсилкою на Substack.
Автор «Бійцівського клубу» Чак Поланік підписав контракт із платформою. Щопонеділка він публікуватиме нову частину свого роману Greener Pastures. Отримувати його можна за $6 на місяць або $40 на рік. Поланік каже, що перевага такого контракту для нього — редакційна незалежність: видавництво не стоїть над душею і не каже, як писати.
Раніше схожу угоду уклали кілька інших письменників, зокрема Салман Рушді — відомий британсько-американський письменник, автор «Сатанинських віршів» і мішень смертного вироку іранського аятоли.