Як США постачають зброю Україні — найцікавіше із детальної статті The New Yorker
Чому Залужний надав американцям несправжній план оборони України — і як приймалося рішення про постачання HIMARS
У новому випуску журналу The New Yorker вийшла детальна стаття журналіста Джошуа Яффи про те, як виглядає процес постачання американської зброї Україні.
Яффа взяв інтерв’ю із топовими українськими чиновниками, зокрема міністром оборони Олексієм Резніковим, і на умовах анонімності поговорив із високопоставленими американськими посадовцями.
У його статті є багато цікавих деталей, про які мало писали в медіа раніше — наприклад:
як перед початком великої війни Залужний надав американцям фальшивий план оборони України;
як приймалося рішення про постачання систем HIMARS — і чому американці особливо хвилюються про Крим;
які перспективи постачання зброї у майбутньому.
Раджу почитати повну статтю, але також я обрав і переклав декотрі з найцікавіших уривків статті (у цьому дописі ~1400 слів; в оригінальній статті — ~8500 слів).
Про підготовку до повномасштабного російського вторгнення на початку цього року — і чому Залужний не хотів ділитися її деталями з американцями:
«Одним із ключових джерел занепокоєння [американців перед відкритим вторгненням] було те, що високопосадовці США погано розуміли український план захисту країни — і навіть те, чи такий план існував загалом. Генерал Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, кілька разів на тиждень спілкувався зі своїм київським колегою, головнокомандувачем Збройних сил України Валерієм Залужним. Міллі наполягав на тому, щоб отримати від Залужного інформацію про те, як Україна захищатиметься, включно із запитом надати детальний опис запасів зброї…
Залужний, виглядало, не горів бажанням повідомляти будь-які подробиці. Він не лише пильнував доступ до своїх планів, а й відмовився ділитися деталями розміщення схованок зброї, які за його наказами постійно переміщували і замасковували, щоб їх не зруйнували і не захопили російські війська. Деякі американські високопосадовці хвилювалися, що Залужний, як і Зеленський, не до кінця вірив американським розвідданим [про те, що Росія готує війну]. “Інші були впевнені, що він вірив у них і мав підготовлений план війни”, розповів військовий чиновник [в інтерв’ю The New Yorker на умовах анонімності], “але хотів зберегти його в секреті від Зеленського”...
Нарешті в лютому Залужний погодився поділитися своїм планом захисту України. Аташе з питань оборони при посольстві США в Києві, полковника ВПС, викликали на нараду в Генштаб і показали односторінковий нарис українських позицій та схем оборони. Їй не дали копії і дозволили зробити лише нотатки від руки. Навіть поставивши ці умови, Залужний був не надто відвертим. Його підлеглі показали аташе фальшивий варіант плану, замаскувавши весь розмах оборонної кампанії».
Про те, як американці діляться з Україною розвідданими — і як це допомогло потопити крейсер «Москва»:
Україна має флот розвідувальних безпілотних літальних апаратів і мережу інформаторів у районах, контрольованих російськими військовими, але її здатність збирати розвідувальні дані на полі бою значно зменшується приблизно за 25 кілометрів за лінією фронту. Тим часом американські розвідувальні супутники можуть робити знімки позицій військ у будь-якій точці планети. Ближче до землі американські військові літаки-розвідники, що літають уздовж кордонів, доповнюють картину, а перехоплення розвідданих може дозволити аналітикам прослуховувати спілкування між російськими командирами. З початку вторгнення США та інші західні партнери діляться з Україною великою кількістю цієї інформації…
Одного квітневого вечора в розвідувально-координаційному центрі десь у Європі українські військові попросили своїх американських і натівських колег підтвердити набір координат. На той момент це стало звичною практикою. Українські представники можуть попросити перевірити розташування російського командного пункту чи складу боєприпасів…
Український запит у квітні стосувався ймовірного місцезнаходження “Москви”, російського військово-морського крейсера та флагмана Чорноморського флоту. Чи могла б розвідка США підтвердити, що корабель перебував у певному наборі координат на південь від Одеси? Відповідь була ствердною. Незабаром посадовці у Вашингтоні почали бачити в медіа повідомлення про те, що на кораблі стався якийсь вибух. 14 квітня “Москва” зникла в Чорному морі».
Про те, яку інформацію США мають про ситуацію на полі бою:
«Коли збройні сили США проводять операцію з партнером, як-то державою-членом НАТО, вони координують бойові переміщення через спільну оперативну картину (common operational picture, COP) — єдиний цифровий дисплей, що показує розташування та склад сил. “У нас не такий рівень з Україною”, — розповів американський військовий чиновник. “Але ми близько до нього”. Українські командири передають інформацію американським військовим, що дозволяє майже в реальному часі отримати картину американського озброєння в Україні. “Цими днями ми маємо такі ж дані про те, що ми дали Україні, як і про техніку у нашому власному війську”, — каже [анонімний] чиновник. “Скільки артилерійських установок справні, що на ремонті, де розташована необхідна частина”».
Як приймалося рішення про постачання Україні HIMARS:
Не один місяць Україна мала одну американську систему озброєнь у пріоритеті серед своїх запитів — високомобільну артилерійську ракетну систему, відому як HIMARS [з англійського High Mobility Artillery Rocket System]. У той час як [гаубиця] M777 може вражати артилерійські знаряддя, військові з’єднання, танки та бронетехніку на так званій тактичній глибині, близько двадцяти п’яти кілометрів, HIMARS може досягати зовсім іншого типу цілей: складів боєприпасів, логістичних центрів, радіолокаційних систем і командно-адміністративних вузлів, які, як правило, розташовані значно далі в тилу ворога…
Українські військові могли б скористатися розширеною дальністю дії HIMARS лише в тому випадку, якби їхні солдати мали розвіддані про те, куди завдати ударів. “Точний вогонь і розвідка — це нерозлучне партнерство”, — каже військовий чиновник США. “Важко мати одне без іншого”. Дилема для адміністрації Байдена полягала не в тому, чи давати HIMARS Україні, а в тому, які боєприпаси відправити разом з ними. Кожна система може нести або платформу з шістьма ракетами, відому як GMLRS, із дальністю у близько сімдесят кілометрів, або одну ракету класу “земля-земля”, відому як ATACMS, яка може досягати триста кілометрів. “Не сама HIMARS несе ризик”, — каже представник міністерства оборони США. “Натомість ризик був би, якби вона була оснащена ракетами великої дальності, які використовувалися б для ударів углиб території Росії”.
У Путіна величезна параноя щодо конвенційних ракетних систем великої дальності. У Кремлі, наприклад, переконані, що американські платформи протиракетної оборони у Румунії та Польщі призначені для обстрілу Росії. Навіть якби Україна погодилася не використовувати HIMARS для нанесення ударів через кордон, сама лише технічна можливість зробити це може виявитися провокаційною. “У нас були підстави вважати, що постачання ATACMS було б занадто небезпечним кроком”, — сказав представник Міноборони.
Іншим визначальним фактором були реалії бойових дій всередині України. “Імператив був — “Що потрібно Україні?””, — сказав посадовець Міноборони США. “Не те, що вони просять — а те, що їм потрібно. Ми робимо власну оцінку цього”. Адміністрація Байдена попросила надати список цілей, які українські військові хотіли вразити з допомогою HIMARS. “Кожну з них можна було дістати з допомогою GMLRS, а не лише ATACMS”, — розповів чиновник Міноборони.
Був один виняток: Україна висловила більш амбітне бажання завдавати ракетних ударів по Криму, який Росія використовує для поповнення своїх сил на півдні і який значною мірою знаходиться поза межами досяжності GMLRS. Під час військових навчань, які проводилися влітку, коли обговорювалася можливість постачання ATACMS, було ясно, що Україна хоче, щоб вони “спустошили Крим”, — сказав чиновник Міноборони. “Путін вважає Крим такою ж частиною Росії, як і Санкт-Петербург. Тож, враховуючи можливості ескалації, ми повинні мати це на увазі”.
У багатьох розмовах високопосадовці США чітко заявляли, що HIMARS не можна використовувати для ураження цілей через кордон. “Американці сказали, що є дуже серйозне прохання не використовувати цю зброю для обстрілу російської території”, — сказав український військовий чиновник. “Ми відразу сказали, що це абсолютно не проблема. Ми будемо використовувати їх тільки проти ворога на території України”. Як і з іншими збройними системами, немає технічного механізму, який би гарантував дотримання цього принципу. Офіційно США дали зрозуміти, що вся українська територія, незаконно окупована Росією з 2014 року, а не лише та, яку вона захопила з лютого, є справедливою ціллю для ударів HIMARS. “Ми не сказали конкретно не завдавати ударів по Криму”, — сказав мені представник Міноборони США. “Але й ми також не дали можливостей їм це зробити”».
Про можливу російську ескалацію у відповідь на постачання зброї — і чому її не сталося:
«Американські військові та розвідувальні спільноти обговорюють причину, чому Путін ще не пішов на ескалацію, щоб перешкодити подальшим поставкам зброї через західний кордон України. “У міру того, як ми заглибилися в конфлікт, ми зрозуміли, що можемо надати більше зброї більшої складності та в більшому масштабі, не провокуючи російську військову відповідь проти НАТО”, — сказав чиновник міністерства оборони. “Чи ми завжди були занадто обережними й могли б бути більш агресивними з самого початку? Чи, якби ми надали ці системи відразу, це справді було б сильною ескалацією?”. Він продовжує: “У цьому сценарії Росія — це жаба, у казані з якою ми кип’ятили воду повільно, і вона до цього звикла”».
Про перспективи постачання зброї у майбутньому:
«Українські посадовці зараз накинули око на низку озброєнь, які, як вони стверджують, дозволили б проводити ще агресивніші контрнаступи: сучасні бойові танки стандартів НАТО, літаки-винищувачі на кшталт F-16 і далекобійні ATACMS для ударів по логістичних центрах і складах боєприпасів в Криму.
Резніков упевнений, що такі поставки неминучі. “Коли я був у Вашингтоні в листопаді, перед вторгненням, і попросив “стінгери”, мені сказали, що це неможливо”, — сказав він. “Тепер це можливо. Коли я попросив 155-міліметрові гармати, відповідь була — ні. HIMARS — ні. HARM — ні. Тепер усе це — так”. Він додав: “Тому я впевнений, що завтра будуть і танки, і ATACMS, і F-16”».
▪️ Читати повну статтю (~30 хвилин)