Привіт! Продовжуємо моніторити англомовний медіапростір і розповідати важливі історії про Україну та світ.
У цьому випуску:
Оглядаємо нашумілу вчорашню статтю Time про Володимира Зеленського
Рекомендуємо статтю радника Джо Байдена про зовнішню політику адміністрації 46-го американського президента
Бонус — рекомендація двох статей про Телеграм від мене: переваги для медіа і ризики для українців
Рік тому ми оглядали профайл Володимира Зеленського у журналі Time, який написав журналіст Саймон Шустер. Зараз президент знову потрапив на обкладинку Time, однак цього разу тон статті Шустера значно скептичніший.
Автор описує втому від підтримки України серед союзників…
«За двадцять місяців війни приблизно п’ята частина території України залишається під російською окупацією. Десятки тисяч солдатів і цивільних загинули. Зеленський відчуває під час своїх закордонних візитів, що глобальний інтерес до війни знижується. Як і рівень міжнародної підтримки. “Найстрашніше, що частина світу звикла до війни в Україні”, — каже він. “Виснаження від війни накочується хвилею. Це можна побачити у Сполучених Штатах, у Європі. І ми бачимо, що як тільки вони починають трохи втомлюватися, це стає для них схожим на виставу”… Повільні темпи наступу і його величезні втрати додатково ускладнюють намагання Зеленського переконати партнерів, що перемога не за горами. Із початком війни в Ізраїлі навіть утримати увагу світу на Україні стало серйозною проблемою».
…і виснаження самого Зеленського:
«Його звичний заряд оптимізму, почуття гумору, здатність оживити нараду у ситуативній кімнаті дотепом чи вульгарним жартом — це все не збереглося до другого року повномасштабної війни. “Тепер він заходить, слухає звіт, віддає накази і виходить”, — каже один із давніх членів його команди. За словами іншого, понад усе Зеленський почувається зрадженим західними союзниками. Вони не дали йому засобів виграти війну, лише засоби пережити її».
Президент України продовжує вірити у перемогу України і боротися за неї, пише Шустер. Однак при цьому неназвані радники Зеленського стверджують, що він занадто впертий і непохитний. «У нас немає хороших варіантів. Ми не перемагаємо. Але спробуйте йому це сказати», — каже одне з анонімних джерел автора статті.
Шустер також пише про внутрішні проблеми в Україні, зокрема корупцію. З одного боку скандали демотивують чесних держслужбовців, з іншого боку корупція продовжується. «Люди крадуть так, ніби завтра не настане», — цитує автор «високопоставленого радника президента».
Читати повну статтю (~15 хвилин на прочитання)
Звичайно, цей матеріал — суб’єктивний погляд одного журналіста. В Україні його уже розкритикували, зокрема, за активне використання анонімних джерел. У статті небагато цитат on the record (вони здебільшого від самого Зеленського, у якого Шустер взяв інтерв’ю), а критика переважно атрибутована неназваним «радникам» і «помічникам» президента.
Однак, попри проблеми цієї конкретної статті, вона — індикатор того, як змінюється загальний настрій на Заході. Ентузіазм до України поступово спадає: популісти адвокують проти України, США заглиблені у внутрішні проблеми, на Близькому Сході спалахнув новий конфлікт.
Україну продовжують активно підтримувати, і ця підтримка збережеться на високому рівні ще мінімум понад рік, поки у США при владі гарантовано адміністрація Байдена. Утім, нам потрібно нарощувати власну міць і готуватися до найгірших сценаріїв, як-то прихід до влади Трампа на початку 2025 року.
У журналі Foreign Affairs вийшла велика стаття про зовнішню політику адміністрації Байдена від Джейка Саллівана, радника президента США із національної безпеки.
Стаття уже прославилася тим, що її початкова версія, яка вийшла у друкованому журналі кілька тижнів тому, оптимістично оцінювала прогрес на Близькому Сході. Ці слова did not age well; після атаки ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня онлайн-версію матеріалу відредагували.
Але статтю цікаво почитати загалом — це одне із найдетальніших формулювань зовнішньополітичної доктрини Джо Байдена: відхід від трампівського ізоляціонізму, упевнена підтримка України, але разом із тим більший фокус на протидію Китаю.
Читати статтю: онлайн-версія • PDF друкованої версії (~30 хвилин на прочитання)
Читайте також: профайл Саллівана і його ролі в американській допомозі Україні від The New Yorker (~35 хвилин на прочитання)
Телеграм став не лише одним із найпопулярніших месенджерів, а й важливою платформою для споживання новин в Україні і багатьох інших країнах. Детальніше почитати про його переваги та ризики можете почитати у двох англомовних матеріалах від мене:
У серпні я розповів виданню Media Makers Meet про Телеграм для медіа — чому він став важливою платформою для новин і які його плюси, мінуси й підводні камені для медійників.
У жовтні написав статтю для The Fix про критику Телеграму — слабка модерація контенту, зокрема матеріалів терористичних груп на кшталт ХАМАСу, та можливі зв’язки з Росією, на які вказує один із найпомітніших критиків платформи в Україні Ярослав Ажнюк. Мене аргументи Ажнюка не переконують повністю покинути Телеграм, але мотивують звертати більше уваги на те, щоб не використовувати його для передання чутливих даних.