🟡Як українці збирають гроші на армію, як ШІ змінить роботу — Old York Times #73
А також рекомендація огляду книги «Шоумен» Саймона Шустера про Володимира Зеленського
Привіт! Продовжуємо моніторити англомовний медіапростір і розповідати важливі історії про Україну та світ.
У цьому випуску:
огляд статті The New York Times про те, як українці збирають гроші на армію;
рекомендуємо огляд книги «Шоумен» Саймона Шустера про Володимира Зеленського;
дві замітки про штучний інтелект та роботу:
паралелі між генеративним ШІ та електронними таблицями;
чи позбавить нас ШІ можливості легітимно прокрастинувати.
Те, як зараз українці збирають гроші на армію, заслуговує багатьох соціологічних досліджень. Вони, звичайно, колись будуть написані — а поки ця тема стає предметом статей у західних медіа.
У The New York Times вийшла замітка про оригінальні способи, якими українці збирають донати. Зокрема автори фокусуються на недавньому тренді ділити великі збори на серію менших індивідуальних зборів.
«З перших днів війни тисячі волонтерів запустили краудфандингові кампанії, які відіграли вирішальну роль у забезпеченні українських військових критично важливим спорядженням. Вони стали частиною соціальної структури України: згідно з нещодавнім опитуванням, майже 80 відсотків населення роблять пожертви.
Але в міру того, як конфлікт затягується, а ініціатива на полі бою переходить до Росії, фандрейзери кажуть, що збирати гроші стає все важче. Це спонукає [їх] активно використовувати методи сфер продажів та маркетингу, щоб продовжувати отримувати донати. Вони проводять аукціони, організовують лотереї та знімають відео з інфлюенсерами».
Кілька цікавих фактів і цифр:
Автори статті цитують інтерв’ю колишнього міністра оборони Олексія Резнікова, де він казав, що поставки волонтерів з початку повномасштабного вторгнення — це 3% від усіх витрат на армію.
При цьому «за даними Монобанку, лише в грудні через кампанії з використанням цієї системи [імовірно, йдеться про всі донати через банки] пожертвували майже $115 млн — приблизно стільки ж, скільки вартував останній пакет короткострокової військової допомоги від Німеччини».
Читати повну статтю (~6 хвилин на прочитання)
Під кінець другого року великої війни вийшло кілька книжок про Україну від західних журналістів. Найпомітніша (принаймні в українькому медіапросторі) — «Шоумен» журналіста Time Саймона Шустера про Володимира Зеленського.
Журналістка «Суспільного» Олена Ремовська прочитала книгу і написала відгук:
Так, книга радше компліментарна, ніж навпаки. Однак це не про якесь тотальне захоплення Шустера Зеленським чи якусь відверто замовну роботу…
Місцями було цікаво, місцями — не дуже (бо все ж багато чого — це факти з нашої з вами історії, які ми і так знаємо). Якщо говорити про те, який вплив ця книга може мати на англомовну аудиторію, то мені здається, що він радше позитивний для нас. Значною мірою, ця книга — про українців, які вирішили боротися, хоч весь цивілізований світ не вірив навіть у саму можливість такої боротьби.
У Financial Times вийшла цікава стаття про паралелі між двома масштабними винаходами останніх 50 років, які вплинули на роботу — електронними таблицями і генеративним ШІ.
Є одна дуже чітка паралель між цифровою електронною таблицею та генеративним ШІ: обидва є комп’ютерними програмами, які прискорюють час. Завдання, яке могло б зайняти години або дні, раптом може бути виконане за лічені секунди. Тож давайте на мить припустимо, що електронна таблиця може чомусь навчити нас про генеративний ШІ. Які уроки ми повинні засвоїти?
По-перше, правильна технологія в правильному місці може дуже швидко стати домінантною. За час, потрібний для отримання кваліфікації дипломованого бухгалтера, електронні таблиці знищили цілу індустрію розумової праці, яка полягала в заповненні рядків і стовпців, витягуванні електронних калькуляторів і вбиванні цифр. Бухгалтерські клерки стали надлишковими, а здатність одного працівника виконувати арифметичні дії майже миттєво збільшилася в тисячу разів, а незабаром і в мільйон разів.
Другий урок у тому, що вплив на ринок праці виявився не таким, як ми могли б очікувати. За оцінками Бюро трудової статистики, у 1980 році, приблизно в той час, коли [перша в історії програма для електронних таблиць] VisiCalc почала набувати популярності, у США працювало 339 тисяч бухгалтерів і бухгалтерських клерків. Станом на 2022 рік бюро нарахувало 1,4 млн бухгалтерів та аудиторів. Ці дві цифри не можна безпосередньо порівнювати, але важко стверджувати, що електронні таблиці знищили бухгалтерію. Натомість бухгалтерів зараз більше, ніж будь-коли; вони просто делегують арифметику машині.
Читати повну статтю (~5 хвилин на прочитання)
Штучний інтелект може автоматизувати найбільш механічні та повторювані робочі завдання. З одного боку це звільнить час для більш цінної креативної роботи. З іншого боку, є якийсь кайф у тому, щоб «легітимно попрокрастинувати» над простим механічним завданням, як пише Лорен Ларсон для The Verge.
«За словами [науковиці Ґлорії] Марк, мої запитання про майбутнє штучного інтелекту викликають у неї особливе занепокоєння. “Якщо люди будуть завантажені всією цією складною роботою завдяки тому, що нас звільняють від виконання легших справ, це може призвести до вигорання”, — каже вона. “Ми маємо дуже обмежені когнітивні ресурси, і не можна просто постійно виконувати складну роботу, не розвантажуючи себе. І в певному сенсі прості рутинні справи, навіть якщо вони не роблять нас щасливими, є способом зняти це когнітивне навантаження, бо не вимагають багато ментальних ресурсів”. (Як сказав мені один юрист, його колеги називають часомістку роботу з перегляду документів “chillable billables”).
В ідеалі, ми мали б розвантажуватися від зосереджених інтерлюдій за допомогою більш розслаблюючих повторюваних справ, як-то пазли чи в'язання. Але відволіктися на складання пазлу під час робочого дня не є реалістичним для більшості працівників. Заповнення електронної таблиці — це, можливо, найближче, що ми маємо до відпочинку».
Хоча я сумніваюся, що ці передбачення справді здійсняться. Думаю, що ми знайдемо заміну, і на зміну автоматизованим рутинним завданням прийдуть нові — так само, як рутинне завдання із заповнення ексель-таблиці є технологічним кроком вперед у порівнянні з тим, що офісні працівники робили 50 років тому.
Читати повну статтю (~5 хвилин на прочитання)