👊Чи зробить ШІ нас більш поміркованими?
А також: чи можна надійно виявити ШІ-текст; огляд роману «Катабазис» Ребекки Кван
Привіт! У сьогоднішньому випуску розсилки:
Чи зробить ШІ нас більш поміркованими? Аналізую аргументи за і проти
Чи можна надійно визначити, що текст написаний штучним інтелектом? Рекомендую інтерв’ю з директором одного із сервісів для виявлення ШІ
Щоб відволіктися від теми ШІ, поговоримо про щось легше — подорож у пекло. Оглядаю роман «Катабазис» Ребекки Кван
Чи зробить ШІ нас більш поміркованими?
Один із оптимістичних поглядів на ШІ в поточному дискурсі — що він допоможе зменшити політичну поляризацію, яка зросла за останні кілька десятиліть через фрагментацію медіа і зокрема соцмережі.
Найбільш просунутими виробниками ШІ-моделей, які випереджають усі інші, є три американські компанії: OpenAI, Anthropic і Google. Їхні ШІ-продукти, якщо дозволити собі трохи антропоморфізму, мають доволі центристські, ліберальні в широкому сенсі цього слова погляди. Вони не провокують і не висловлюють контроверсійних поглядів. (І навіть Ґрок Ілона Маска загалом доволі поміркований, якщо не рахувати окремих інцидентів).
Простий очевидний приклад — якщо запитати у найновішої GPT моделі, «хто був кращим президентом — Порошенко чи Зеленський», то вона не дасть прямої відповіді, а натомість напише розгорнуте есе про переваги і недоліки кожного. Звичайно, якщо постаратися, можна добитися більш цікавої і потенційно контроверсійної відповіді, але переважна більшість користувачів не будуть старатися.
Тож ідея в тому, що чим більше медіаспоживання зміщується у бік спілкування з ШІ-чатботами (порівняно з соцмережами чи ідеологічними медіа на кшталт Fox News чи каналу «Прямий»), тим менше споживачі будуть стикатися з радикальними тезами і тим більш поміркованим ставатиме суспільний дискурс.
Детальніший аргумент на підтримку цього погляду можна почитати, наприклад, в есе американського аналітика Ноа Сміта. Він називає ШІ «цифровим Кронкайтом» — відсилка до іконічного американського ведучого Волтера Кронкайта, який є символом епохи у 1960-их і 1970-их, коли було три основних телеканали, довіра до медіа була дуже високою, а поляризація низькою.
Противники цієї тези кажуть, що домінування поточної конфігурації великої трійки американських ШІ-компаній тимчасове, і в майбутньому буде більше якісних ШІ-продуктів, заточених під погляди на будь-який смак. Як на національному рівні — китайські моделі розказують вам, що Тайвань це частина КНР, а в Україні не просто так тренують «Сяйво» — так і для індивідуальних користувачів.
Чи можна надійно визначити, що текст написаний штучним інтелектом?
Цікаве детальне інтерв’ю Bloomberg із очільником Pangram, сервісу для виявлення ШІ-тексту, про те, як ця сфера працює.
Я все ще скептично ставлюся до того, що можна надійно перевірити текст на те, чи він написаний ШІ, але вже трохи менш скептично після цього інтерв’ю.
Є багато сірих зон, коли текст створений у «співпраці» між людиною і ШІ, які навряд чи можливо якісно виявити — але принаймні можна відловити найбільш ліниве базове використання ШІ для текстів.
Книжковий огляд: «Катабазис» Ребекки Кван
Задум дуже цікавий: двоє аспірантів Кембриджу спускаються в пекло, щоб повернути душу свого наукового керівника — така собі екстралайт-версія Данте.
Тут гарно продумана концепція світу і зокрема пекла. Дія відбувається у Британії (і пеклі🙂) кінця 20 століття; у цьому світі магія, точніше маґія — така ж наукова дисципліна, як математика чи історія. У пекло можна спуститися, але заплатиш за це велику ціну, тому мало хто ризикує. Усі літературні зображення пекла на кшталт «Божественної комедії» чи «Енеїди» тут є де-факто історичними текстами реальних мандрівників.
Ще з плюсів — майстерно змальована атмосфера пекла — постійна невизначеність, якась незрима загроза, а разом з тим нудьга і безцільність.
Але загалом виконання страждає. Занадто довго і розтягнуто; у якийсь момент важко читається. 250 сторінок замість майже 500 було б ідеально. (Хоча, можливо, так і треба? Подорож у пекло і має бути важкою та сюрреальною😁).
І персонажі занадто пласкі, не вистачає контексту про їхню мотивацію.
Загалом не шкодую, що прочитав, але в захваті не залишився. «Вавилон» Ребекки Кван мені точно більше сподобався.
Для кого можна порекомендувати? Думаю, буде цікаво для тих, хто:
Має love-hate стосунки з академією, наприклад вчиться на серйозній аспірантурі чи є молодою дослідницею із амбіціями. У певному сенсі це 500-сторінкова рефлексія людини, яка пише складну дисертацію у топовому університеті. Я трохи дотичний до академічного світу, щоб розуміти ці контексти, але не настільки, щоб бути основною цільовою аудиторією.
Кайфує від логічних загадок, парадоксів і відсилок до літератури та міфів. Авторка не втрачає нагоди похвалитися своєю ерудицією. Розумію, що це деколи може бісити, але мені сподобалося.
📚П'ять книжок на 2026 рік
Привіт! Поки Київ і загалом Україна переживає одну із найскладніших зим в сучасній історії, книжки можуть допомогти: дати перспективу, надихнути і відволікти.