🇺🇸«Доктрина Донро», профайл Марко Рубіо
А ще: чому американці зараз не купують книжки про Трампа
Привіт! Сьогоднішній випуск розсилки — американістичний:
Чи є у Дональда Трампа зовнішньополітична доктрина? Або що таке «доктрина Донро»
Рекомендація профайлу Марко Рубіо у The New Yorker
Бонус: чому зараз книжки про Трампа продають гірше, ніж за його першої адміністрації
Що таке «доктрина Донро»
200 років тому тодішній американський президент Джеймс Монро сформулював доктрину, яка декларувала Західну півкулю сферою впливу Сполучених Штатів (на противагу європейській експансії).
Останнім часом, а особливо після військової операції США у Венесуелі, усі заговорили про доктрину Донро — відроджену і посилену доктрину Монро, для втілення якої адміністрація Дональда Трампа готова застосовувати силу.
«Донро» — це каламбур, який придумала консервативна газета The New York Post рік тому і який Трамп з радістю підхопив. Він і його підлеглі неодноразово посилалися на доктрину Монро як близький їм принцип зовнішньої політики.
Трамп зрештою занадто ератичний і недисциплінований для того, щоб дотримуватися якоїсь однієї чіткої зовнішньополітичної доктрини, але доктрина Монро доволі близька його баченню світу: земна куля, поділена за сферами впливу між кількома великими імперіями.
The New Yorker про головного дипломата США
Державний секретар США Марко Рубіо у цікавій позиції — з одного боку він досвідчений політик з хорошою репутацією, класичний консерватор дотрампової епохи. З іншого боку — лояльний виконавець на службі у президента, котрий руйнує повоєнний зовнішньополітичний порядок.
У журналі The New Yorker вийшов великий профайл Рубіо. Частина статті — про його політичну кар’єру: від Палати представників Флориди до Сенату США до позиції головного дипломата країни. А більшість матеріалу про те, як Рубіо зараз балансує між тим, щоб стримувати Трампа у його найбільш деструктивних імпульсах (зокрема і захищаючи Україну), і тим, щоб втілювати політику президента.
«Як держсекретар і водночас радник з національної безпеки, Рубіо — принаймні теоретично — найвпливовіший американський дипломат з часів Генрі Кіссінджера. [Прим. OYT: те, як багато робіт в Рубіо, стало окремим предметом жартів]. Але порівняно з Кіссінджером, чий войовничий інтервенціонізм визначив ціле покоління глобальних відносин Америки, Рубіо часто нагадує радше помічника президента. Поки Трамп кидається від однієї кризи до іншої, Рубіо — спокійний, красномовний, здатний випромінювати щиру чарівність зразкового скаута — виправдовує його політику, заспокоює стривожених союзників і подає в найкращому світлі ініціативи, які ще кілька років тому сам би засудив».
Читати повну статтю (~50 хвилин)
Чому американці перестали читати книжки про Трампа
П’ять років тому я писав про величезний ринок книжок про Трампа. Американці не могли насититися критичною публіцистикою і журналістськими наративами про першу адміністрацію Трампа.
За Трампа 2.0 усе не так. Як пише медіажурналіст Пол Фаргі для The Atlantic, зараз книжки про Трампа не продаються так гарно — частково через те, що багато вже було написано минулого разу, але також через те, що нова адміністрація більш зібрана і менше хвилюється про публічну критику:
«...“бульбашка” книжок про Трампа луснула. Безперечно, частково це наслідок втоми читачів: є якийсь ліміт на те, скільки книжок про Трампа може купити конкретний фанат політики. Але можливо, що і сам президент особисто підточує привабливість книжок про свою улюблену тему. Під час першого терміну книжки про Трампа обіцяли пікантні викриття про закулісні конфлікти, образливі приватні коментарі та божевільні плани, яким ледве вдалося запобігти. Цього разу команда Трампа, схоже, згуртована, його образливі заяви відбуваються публічно, а божевільні плани ніхто не зупиняє. Можливо, хронікерам просто менше що відкривати».
Що натомість?
«Схоже, що найгарячішою темою в політичному книговиданні протягом останнього року були не Трамп, а його опоненти на виборах 2024 року — можливо, тому, що читачам було цікавіше зрозуміти, як демократи примудрилися так катастрофічно все провалити. “Original Sin” — книжка Джейка Теппера та Алекса Томпсона про фізичний і когнітивний занепад Джо Байдена — була бестселером значну частину літа. [Прим. OYT: ми писали про неї у травні]. Мемуари Камали Гарріс про вибори 2024 року, “107 Days”, уже три місяці тримаються у рейтингах бестселерів. Жодна нещодавня книжка про Трампа навіть близько не наблизилася до цих показників».