Неочікувані ризики та успішні трансформації — Old York Times #5
Привіт! З вами Антон і Захар. Сьогодні субота, тому ділимося із вами новою підбіркою оглядів і рекомендацій найцікавішого із англомовного медіапростору.
У цьому випуску:
Підбираємо п’ять лонгрідів тижня: російська вакцина, токсичність Facebook-груп, Clubhouse і ще трохи про пандемію.
Рекомендуємо цікаву книжку на нудну тему — «П’ятий ризик» Майкла Льюїса.
Переказуємо матеріал про трансформацію колумбійського міста Медельїн.
Рекомендації тижня
Російська вакцина від COVID-19 мала стати проривом у світі науки та технологій. Щоб підкреслити це, росіяни навіть назвали її «Спутник V» — на честь першого штучного супутника Землі, який Радянський Союз запустив у 1957 році, раніше за американців. Радимо велику статтю The New Yorker про історію цієї вакцини — як Росія добивалася першості, маніпулюючи і приховуючи наукові дані.
Кілька років тому Facebook оновив стратегію розвитку і зробив групи новим «серцем платформи» (замість новинної стрічки). Ідея була в тому, щоби зблизити людей та об’єднати їх навколо цифрових спільнот. Однак усе пішло не за планом — деякі з найбільших груп перетворилися на відстійники фейків, хейт-спічу та часто закликів до насильства. Wall Street Journal отримав доступ до внутрішніх документів, які показують, що топ-менеджери компанії давно знали про цю проблему, але не спішили діяти.
Останнім часом навколо багато говорять про Clubhouse — нову аудіо-соцмережу, в яку поки можна потрапити лише за запрошеннями і де зависають відомі люди на кшталт Ілона Маска. Можете почитати колонку про модель Clubhouse від The Fix та детальніший аналіз моделі Clubhouse (і при чому тут Маск) від техноблогера Кейсі Ньютона.
Науковці уже розуміють, що чоловіки частіше помирають від ковіду. Які причини? Частково біологічні, частково соціальні (наприклад, чоловіки більше п’ють). На цю тему можете проглянути нову наукову статтю у Science або прочитати її розбір і візуалізацію від The Economist.
Пандемія COVID-19 — не остання і, можливо, далеко не найгірша пандемія. Bloomberg пише про п’ять речей, які людство має зробити, аби бути готовими до наступної.
Захар
![File:Pfizer-BioNTech COVID-19 vaccine (2020) E.jpg File:Pfizer-BioNTech COVID-19 vaccine (2020) E.jpg](https://substackcdn.com/image/fetch/w_1456,c_limit,f_auto,q_auto:good,fl_progressive:steep/https%3A%2F%2Fbucketeer-e05bbc84-baa3-437e-9518-adb32be77984.s3.amazonaws.com%2Fpublic%2Fimages%2F5ae3a63b-b2fe-4b3b-9a68-a9e61ea9dbee_800x533.jpeg)
Книжка тижня
Рекомендація від Антона
Американський письменник Майкл Льюїс відомий тим, що він може взяти будь-яку нудну тему і написати про неї захопливу нонфікшн-книжку. Наприклад, про фінансову кризу: найвідоміша його книжка — «Гра на пониження» про кризу 2007—2008 років.
«Гру на пониження» я ще не читав, але хочу порекомендувати іншу його книжку — «П’ятий ризик» (“The Fifth Risk”; є український переклад видавництва «КМ-Букс»). У ній Льюїс пише про роботу трьох «нудних» міністерств уряду США — енергетики, сільського господарства і торгівлі. Він показує, що ці міністерства значно важливіші для США і світу — і набагато цікавіші — ніж здається більшості людей.
Скажімо, міністерство торгівлі займається збором інформації, від якої залежить прогнозування погоди. Міністерство сільського господарства не особливо контролює сільське господарство, але відповідальне за продовольчу безпеку і прогодування бідних американців. Від міністерства енергетики залежить ядерна безпека.
Усе на фоні приходу до влади адміністрації Трампа — президента, який не цікавився деталями державного управління і не надавав достатньої підтримки цим важливим закладам. Це створювало малопомітні публічно, але екзистенційні ризики, про які й розповідає Льюїс.
Льюїс як майстр нонфікшну пише легко і вплітає цікаві людські історії — за словами оглядачки New York Times, «робить історію про урядову інфраструктуру захоплюючою».
Стаття тижня
Публікуємо архівну статтю про разючу трансформацію колумбійського міста Медельїн — колись центру наркоторгівлі, а зараз туристичного хабу. Повну версію цієї статті ми публікували у Телеграм-каналі Old York Times у листопаді 2018 року.
Медельїн — місто, якому вдалося
Медельїн — друге за розміром місто в Колумбії — у 1980-их та 1990-их роках було найбільшим центром постачання наркотиків у всій Латинській Америці. Тут вів свій бізнес король наркоторговців Пабло Ескобар.
У 1993 році журнал Time назвав Медельїн найнебезпечнішим містом на Землі. Для цього були вагомі причини — в кінці 80-их Медельїн був серед лідерів за рівнем убивств у світі. Крім наркоторгівлі, місто вважалося одним з епіцентрів громадянської війни між колумбійськими повстанцями ФАРК та урядом країни.
Однією з головних проблем міста були нетрі. Масові неконтрольовані поселення кишіли наркотиками, антисанітарією та насильством. Мешканці одного з таких районів — Санто Домінго — згадують, що тоді не було жодного правопорядку. На вулицях часто починалися перестрілки, а поліція не наважувалася приїхати на виклики. Люди відчували себе відірваними та ізольованими від цивілізованого світу.
Зараз Медельїн часто наводять як приклад урбаністичного дива. Рівень убивств зменшився на 80%, інвестиції стабільно зростають, а населення задоволене стабільним розвитком. Район Санто Домінго перестав бути маргінальним і став символом переродження міста. Відео «Майбутнє міст» на Quarz розповідає, в чому причина такого успіху.
Головне рішення було просте — транспортна система. Основна ідея полягала в тому, щоб з’єднати відірвані від центру міста райони в одне ціле. У 1994 році у Медельїні відкрилося наземне метро. Воно сильно покращило сполучення між частинами міста і допомогло економічному зростанню Медельїна.
Ще цікавішим є інший проект — у 2003 році між центром міста та Санто Домінго відкрилася канатна дорога. Проект під назвою Metrocable сполучав віддалений бідний район, який розташовувався у долині пагорба, з рештою міста. Це була одна з перших у світі систем, що використала канатне сполучення для масового транспортування.
Звісно, не можна сказати, що лише транспортна система настільки змінила місто. Сильно допомогла активна боротьба з наркоторгівлею, завершення активної фази громадянської війни і великі вливання з державного бюджету. Але трансформації Медельїна, мабуть, не відбулося би без з’єднання бідних районів міста — воно уможливило наступні етапи трансформації. Разом зі сполученням у район прийшли інвестиції в інфраструктурні проекти, школи, громадські простори.
Приклад Медельїна важливий не лише для Колумбії, а й для всього світу. Світове населення усе більше переїжджає в міста — кілька років тому нарешті більше половини людства почала жити у містах. Тому глобальний розвиток залежить від організації міст.
За словами урбаністки Дженіс Перлман, зараз у міських нетрях проживає близько мільярда людей, переважно на Глоабльному Півдні. Їхня інтеграція у міський простір є дуже важливою для рівномірного розвитку населення людства. Досвід Медельїна допоможе уникнути багатьох помилок майбутнім реформаторам.
Захар
До речі, цього тижня ми випустили статтю за мотивами книжки «Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна» (у партнерстві із видавництвом «Лабораторія»). Ми опублікували її на Substack, але не надсилали вам поштою.
Якщо ви хотіли б деколи отримувати бонусні статті на пошту посеред тижня, напишіть нам про це у коментарях або приватно. Якщо не хотіли би, все одно запрошуємо почитати статтю про Гітлера і Сталіна.
І до зустрічі наступного тижня!