Вчимо уряди боротися з наркоторгівлею — Old York Times #17
А ще книжка про щастя та історія про те, як Джефф Безос боровся із публікацією своїх дікпіків
Привіт!
Цього тижня виходимо із невеликою затримкою, але сподіваємось, що у вас сьогодні законний вихідний і ви матимете час насолодитися новою порцією цікавих статей.
Цього тижня у розсилці:
підбірка свіжих матеріалів з англомовного медіапростору — проблеми Фейсбуку, нова книжка майстра нонфікшну Майкла Льюїса, історія про Джеффа Безоса.
гостьова рекомендація книжки про те, як бути щасливішими;
стаття про чотири уроки у боротьбі з наркоторгівлею на основі книжки «Наркономіка».
Рекомендації тижня
Рекомендації від Антона
1. Минулого року Фейсбук утворив Наглядову раду — це «верховний суд» всередині компанії, який приймає фінальні рішення щодо питань модерації контенту. Вона складається із незалежних експертів і активістів.
Цього тижня Наглядова рада прийняла рішення щодо найбільш гучної справи — блокування акаунтів Трампа. Її члени вирішили, що блокування Трампа у Фейсбуці та Інстаграмі у січні 2021 року — на фоні збройного штурму Капітолію — було виправданим. Однак, на думку ради, компанія не мала підстав робити це блокування необмеженим у часі. За приписом ради, Фейсбук має переглянути своє рішення протягом шести місяців.
Загалом історія із Наглядовою радою дуже цікава — по суті, Марк Цукерберг спробував створити квазінезалежну управлінську структуру, яка надала б модераційним рішенням легітимності, якої бракує топ-менеджерам компанії. Чим більшою стає соцмережа, тим складніші ці рішення. Правда, як показує кейс Трампа, члени ради не дуже спішать приймати остаточні рішення за Цукерберга.
Ось що можна почитати і послухати про Наглядову раду загалом:
Раніше ми рекомендували детальний профайл Наглядової ради від New Yorker — можете почитати його, якщо ще не дійшли руки (~30 хвилин на прочитання, 🔒 «м’який» пейвол)
Також авторка профайлу Кейт Клонік дала цікаве інтерв’ю на цю тему для подкасту The Weeds від Vox (тривалість: 45 хвилин)
Більше про рішення щодо Трампа:
Розбір ситуації від NPR (~4 хвилини на прочитання)
Розслідування New York Times про ключового архітектора Наглядової ради — колишнього британського віце-прем’єра, а тепер топ-менеджера Фейсбуку Ніка Клегга (~8 хвилин на прочитання, 🔒 «м’який» пейвол)
2. У 2019 році Майкл Льюїс опублікував книжку «П’ятий ризик» про непомітну, але важливу роботу американських бюрократів. Один із її аргументів — уряд США є перш за все менеджером великого портфоліо неочевидних, але екзистенційних ризиків.
У 2020 році один із таких потенційних ризиків став реальністю — йдеться, звісно, про глобальну пандемію. Попри безсумнівний успіх із вакцинацією, у перший рік пандемії Штати справлялися із нею значно гірше за багато інших багатих і бідних країн.
Зараз Льюїс видав нову книжку “Premonition” (можна перекласти як «Передчуття»), яка досліджує, що пішло не так — чому Америка, маючи найкращих у світі експертів, не застосувала їх у правильному місці у правильний час.
Як я писав у рекомендації «П’ятого ризику», «Льюїс відомий тим, що він може взяти будь-яку нудну тему і написати про неї захопливу нонфікшн-книжку». Виглядає, що це повністю стосується його нової книжки.
Я лише почав читати «Передчуття» і, можливо, ще напишу про книжку окремо — але уже можу порадити кілька цікавих матеріалів навколо неї:
Аудіоверсія першого розділу книжки, начитана автором (35 хвилин)
Інтерв’ю із Льюїсом для The Book Review Podcast від New York Times (перші 20 хвилин випуску)
Інтерв’ю із Льюїсом для подкасту Talking Politics (45 хвилин)
3. Джефф Безос — найбагатша людина у світі і творець Amazon, однієї з найбільших глобальних компаній. У 2019 році він потрапив у незвичну для себе ситуацію — Безос розлучився із дружиною, і нью-йоркський таблоїд погрожував опублікувати його інтимні селфі.
Bloomberg Businesweek опублікували історію про те, як Безос майстерно зманіпулював медіа та «перетворив рідкісний момент слабкості у демонстрацію своєї влади».
(Як бонус — це також історія епічної родинної зради).
~25 хвилин на прочитання
Також цього тижня у Телеграм-каналі ми зробили допис із підбіркою цікавих матеріалів про спільну проблему Заходу і (заможного) Сходу — сповільнення росту населення. Читайте його і підписуйтеся на наш канал, якщо ще не підписані.
Книжка тижня
Новий тиждень — нова гостьова рекомендація. Сьогодні цікаву нонфікшн-книгу радить Ірина Купчинська — фахівчиня у галузі комунікацій та соціальної антропології. Вона розповість про книжку Happiness By Design: Finding Pleasure and Purpose in Everyday Life Пола Долана.
Пол Долан — зірка у Британії із поведінкових наук (behavioral science), працював із урядом над доказовими політиками і викладає у Лондонській школі економіки. Спираючись на дослідженнями з біхевіористики, соціології, психології та антропології, у книзі “Happiness by Design” він доводить, що для щастя ключовим є не те, як ми думаємо, а що ми робимо.
Це могла б бути чергова книга із саморозвитку, якби до типових сторітеллінгових рефлексій на власне життя не додалася добра наукова база. Зокрема, концепція балансу між задоволенням та метою (pleasure-purpose balance) та способи як цього досягнути.
Варті уваги дрібні і не дуже лайвгаки із дизайну щасливішого життя:
планувати зустрічі із приємними вам співробітниками наприкінці робочого дня, бо ми найбільше пам’ятаємо початок і кінець досвідів;
вікна роблять щасливішими (пацієнти лікарень із вікнами на парк видужують швидше, аніж ті, чиї вікна виходять на стіни);
а ще обирати житло неподалік від людей, які роблять нас щасливішими.
Рекомендую для тих, хто відкриває для себе біхевіористику, бо окрім утилітарних порад, є трохи про використання стимулів та дизайну досвідів у створенні політик чи веденні бізнесу.
Стаття тижня
Стаття від Антона
Як (не) боротися з глобальною наркоторгівлею: Чотири уроки для урядів
Наркоторгівля — це один із найбільших глобальних бізнесів, і для боротьби з нею потрібно розуміти економічну логіку дилерів.
Це головна теза книжки «Наркономіка: Як керувати наркокартелем» журналіста The Economist Тома Вейнрайта. У книжці він показує: щоб ефективно боротися із наркобізнесом, потрібно думати про неї як про звичайний бізнес.
Раніше ми писали на основі «Наркономіки» про те, які практики традиційного бізнесу використовують наркодилери. Зараз розповідаємо про чотири основні уроки для урядів по всьому світу, які виділяє Вейнрайт.
1) «Манія з постачанням»
Уряди часто борються із постачанням наркотиків — наприклад, приділяють багато ресурсів знищенню плантацій коки. Але натомість треба приділяти більше уваги боротьбі із їхнім споживанням: від реабілітації наркозалежних до реклами здорового способу життя.
Надія у боротьбі із постачанням у тому, що це знизить постачання наркотиків -> підвищить ціни -> менше людей їх купуватимуть. Одна на практиці попит на наркотики нееластичний. Іншими словами, люди готові купувати їх і після підвищення цін.
Тож коли постачання наркотиків падає, попит не особливо зменшується, а наркокартелі стають тільки сильнішими. А якщо працювати відразу на зниження попиту, це допоможе добитися успіху не тільки у цій конкретній цілі, а й у послабленні картелів, бо у них менше купуватимуть -> вони зазнаватимуть збитків.
2) «Спочатку заощадження, потім розплата»
Зазвичай уряди розвинутих країн не економлять на силових методах боротьби з наркотиками, але превентивні заходи на кшталт програм реабілітації першими потерпають від зменшення фінансування.
Однак дослідження чітко показують, що раннє втручання більш ефективне. Згідно з однією американською оцінкою, інвестиція одного мільйона доларів в лікування кокаїнозалежних дозволяє добитися в десять разів більшого падіння споживання кокаїну, ніж витрата одного мільйона на ліквідацію постачання з Латинської Америки.
3) «Вирішування проблем глобального бізнесу локальними засобами»
У боротьбі з наркоторгівлею, особливо у Західній півкулі, багато прикладів ефекту «стискання повітряної кулі» (в народі — «ефекту таргана»): коли наркокартелі виганяють із однієї країни, вони просто переміщаються в інші.
«Нищення в Перу стимулювало вирощування коки в Колумбії. Коли Колумбія подвоїла зусилля і повиганяла фермерів, тераси з кокою з’явилися в Перу».
Основна причина — заможні держави задоволені ситуацією, коли боротьба сконцентрована на території розвиткових країн, а не в руслі боротьби з попитом на територіях самих заможних країн.
Хоча, із зростанням доходів країнах, що розвиваються, та зростанням їхнього міжнародного впливу цих країн ця ситуація.
4) «Не плутайте заборону з контролем»
Найефективніший спосіб боротьби з наркотиками — легалізувати їх. Звісно, це не стосується усіх сильних наркотиків, але точно релевантно для марихуани і частково для сильніших речовин.
Хороший приклад — програма безкоштовного героїну для героїнозалежних в європейських країнах. Як пише Вейнрайт, «легалізація героїну і впровадження обмеженої програми під контролем лікарів зробили наркотик більш важкодоступним, ніж це зробила б заборона»: через падіння попиту із бізнесу вийшло більшість дилерів.