❄️Хто проти кондиціонерів і за штучний інтелект
Замітки про протиборство технооптимізму і техноскептицизму
Привіт! Для сьогоднішнього випуску розсилки зібрав кілька коротких заміток — вони на різні теми, але здебільшого поєднані загальним мотивом: протиборство технооптимізму і техноскептицизму:
Чому українці здебільшого більш позитивно ставляться до ШІ, ніж західноєвропейці
Що нам показують американсько-європейські культурні війни на тему кондиціонування
Як кондиціонери сформували успіх Сінгапуру
Архівний матеріал: переказ статті про те, чому деякі начебто прості винаходи з’явилися так пізно
Чому українці менш скептичні до ШІ
Минулого тижня я готував виступ про ШІ для здебільшого західноєвропейської аудиторії і задумався про те, чому українці здебільшого більш позитивно ставляться до ШІ, ніж західноєвропейці.
Кілька моїх гіпотез:
Технооптимізм і ШІ-оптимізм — це спосіб для нас отримати перевагу у боротьбі з Росією. Технологічні інновації, значною мірою з допомогою штучного інтелекту — це один із наших козирів у війні.
Ми можемо собі дозволити не хвилюватися про вплив ШІ на навколишнє середовище, є більш нагальні проблеми. Одна російська ракета робить більше шкоди для довкілля, ніж десятки дата-центрів.
Загалом менш заможні країни більш оптимістично налаштовані до ШІ.
Підписниця мого Телеграм-каналу Ірина Крутова додала в коментарях ще одне хороше пояснення:
«Думаю, ще фактор слабкої культури поваги до інтелектуальної власності грає роль — західноєвропейці більше переймаються ідеєю ШІ, навченого на доробках авторів та митців, або такого, що компілює елементи стилю творців-людей. В Україні на ці думки частіше можна почути утилітаристські аргументи про економічність, ефективність, і що люди також “крадуть як митці”»
Хто сперечається про кондиціонери
Останні кілька тижнів руки свербіли написати щось про американсько-європейські культурні війни на тему кондиціонування, які недавно загострилися на фоні рекордної спеки в Європі.
Часу на детальний розбір не вистачає, тому тезово:
Любов до кондиціонерів у певних колах, від твіттеру до більш «реального» життя, стала ознакою американської ідентичності і навіть американського патріотизму — разом із підколюванням або й щирою критикою європейців, у яких кондиціонування значно менш поширене.
Очевидно, що справжній предмет суперечки тут не кондиціонери, а ставлення до технологічного прогресу. У цьому дискурсі стереотипні європейці за антизростання і безглузді персональні обмеження заради боротьби зі зміною клімату, а стереотипні американці за економічне зростання, особистий комфорт і віру в те, що проблеми можна вирішувати новими технологіями.
Тим часом у Сінгапурі щодо кондиціонерів жодних суперечок немає — у такому тропічному кліматі вони є єдиним способом забезпечити побутовий комфорт і продуктивно працювати протягом дня.
Власне, батько-засновник Сінгапуру Лі Куан Ю вважав кондиціонування повітря важливим фактором успіху його країни. Як казав він у одному зі своїх інтерв’ю:
«Кондиціонування повітря було для нас украй важливим винаходом; можливо, одним із визначальних винаходів в історії. Воно змінило саму природу цивілізації, уможлививши розвиток у тропіках. Без кондиціонування працювати можна лише в прохолодні досвітні години або надвечір. Першим, що я зробив, ставши прем’єр-міністром, було встановлення кондиціонерів у будівлях, де працювала державна служба. Це стало ключем до ефективності державного апарату».
Сінгапурці настільки залежать від кліматичного контролю, що один сінгапурський журналіст використав його як метафору усієї країни — заможної автократії:
«Вважайте Сінгапур “кондиціонованою нацією” — суспільством з унікальним поєднанням комфорту та централізованого контролю, де люди опанували навколишнє середовище, але ціною індивідуальної автономії та ризику нежиттєздатності».
Чому деякі (начебто прості) винаходи з’явилися так пізно
Архівний матеріал, який ми вперше публікували п’ять років тому
Деякі ідеї з’явилися значно раніше свого часу: наприклад, танк Леонардо да Вінчі. Але деякі винаходи навпаки були створені пізніше, ніж могли б — за багато століть після того, як у людства з’явилися усі потрібні для цього передумови.
Економіст та журналіст Тім Гарфорд у своїй колонці для Financial Times (🔒) шукає відповідь на питання, чому деякі винаходи з’являються так пізно. Наприклад, пише Гарфорд, велосипед з’явився лише у 19 столітті, а летючий човник у 18 столітті — хоча потрібні для них технології існували значно раніше.
Інший приклад «ідеї, яка відстала від свого часу» — доказова медицина. Перше рандомізоване контрольоване дослідження у медицині було проведено лише у 1948 році.
Звідки затримка? Гарфорд наводить кілька можливих причин:
Ці ідеї «не настільки прості, якими здаються». Наприклад, хоча загальна ідея велосипеда могла з’явитися раніше, необхідні для сучасних велосипедів колісні підшипники з’явилися лише у 18-19 століттях.
Людям довго не вдається знайти правильних зв’язків між різними дисциплінами. Наприклад, концепція клінічного випробування з’явилася завдяки поєднанню медицини і статистики — і це поєднання «не [було] очевидним кроком».
Багато винахідливих людей не мають доступу до світу інновацій — зокрема через дискримінацію, як-то історичну маргіналізацію жінок і афроамериканців.
І найпростіше пояснення: імовірно, винаходити щось просто складніше, ніж може здаватися. «Можливо, інновації не приходять самі собою», пише Гарфорд — а спосіб мислення винахідників рідший, ніж нам здається.