🚉Як залізниця врятувала Україну — огляд книжки «Потяг прибуває за розкладом»
«Це історія… про ланцюжкову мережу з підставного плеча: якщо хтось випадає, на його місце стає інший»
Укрзалізниця, велика бюрократична машина на 200 тисяч людей, не лише встояла у війні, а й стала рятівним колом для України. Вона допомогла евакуювати мільйони на початку 2022 року, уможливила міжнародну дипломатію у воєнному Києві, допомагає військовим… І при цьому потяги прибувають за розкладом і стають комфортнішими.
Як їй це вдалося? Марічка Паплаускайте шукає відповідь розповідаючи історії людей, які зробили це можливим.
Наприклад:
провідниці поїзда Київ-Ужгород, який нон-стоп евакуйовував людей у перші тижні російського вторгнення;
машиніста інтерсіті Київ-Краматорськ, який возить солдатів на війну;
топ-менеджерів, які організовували в Україну приїзд Бориса Джонсона і Джо Байдена.
«Це історія не про конкретних героїв, які витягли на собі евакуацію чи щось іще, а історія про ланцюжкову мережу з підставного плеча: якщо хтось випадає, на його місце стає інший. Хтось може бути недостатньо швидким, хтось не потрапляє у кільце, хтось не вміє кидати через дугу. В команді завжди є хтось із сильними сторонами і хтось зі слабкими, тож треба правильно будувати стратегію: балансувати час на майданчику, прориви, атаки, захист. Тоді вдасться використовувати сильні сторони кожного і заплющити очі на слабкі».
«І ось тут — навдивовижу — те, що вважалося мінусами державної монополії з її автократичною радянською спадщиною, зіграло Укрзалізниці на руку й дало змогу стати одним зі стовпів стабільності та рівноваги в країні, чиє існування намагалася похитнути Росія. В Україні забагато залізничних ліній, але саме це дозволило переправляти вантажі та людей і швидко змінювати маршрути поїздів. Укрзалізниця електрифікувала лише половину своїх колій, але завдяки цьому, коли Росія обстрілами знищувала інфраструктуру країни і спровокувала енергетичну кризу, у хід пішли дизельні локомотиви. Укрзалізниця мала необґрунтовано великий штат працівників, але це дало потрібну кількість робочих рук в умовах війни».
Обрамлює книжку персональний досвід Паплаускайте: збираючи матеріал для неї, вона сама потрапила під російський обстріл на херсонському вокзалі.
Книга вміло написана і сконструйована; видно, що за справу взялася професійна авторка і репортажистка.
Особливості, які можуть як притягувати, так і відштовхувати:
Це книга про Укрзалізницю, але також це багато в чому книга про перші місяці повномасштабної війни у 2022 році. Особисто я про чимало з цього вже читав, писав, рефлексував і переживав сам. Люди, які менше у контексті, особливо міжнародні читачі, мають знайти для себе значно більше нового. (Не знаю, чи плануються переклади, але було б дуже доречно).
Тут немає напівтонів: герої — або невтомні і хоробрі прості люди, які віддано роблять свою роботу попри важкі умови і низьку зарплату, або талановиті менеджери, які горять реформою залізниці і теж працюють 24/7.
Раджу почитати, але подвійно раджу подарувати друзям з інших країн, якщо вийде англомовна версія.
Якщо хочете щось коротше натомість — багато цікавого матеріалу на тему є у великій статті The New York Times, яка вийшла у кінці 2022 року. Я робив короткий переказ українською для цієї розсилки:
