Профайл Буданова і як Київ пережив травневі атаки — Old York Times #67
Бонус: статті про те, як ШІ змінює роботу і споживання інформації
Привіт! Продовжуємо моніторити англомовний медіапростір і розповідати важливі історії про Україну та світ.
У цьому випуску:
Найцікавіше з профайлу Кирила Буданова у The Economist
Як Київ відбив безпрецедентні ракетні атаки Росії у травні
Бонус — рекомендація двох цікавих матеріалів про те, як генеративний штучний інтелект змінить (або міг би змінити) роботу і споживання інформації
Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов зі своєю унікальною харизмою стає легендарною фігурою не лише в Україні, а й на Заході.
Журналісти The Economist відвідали ГУР на Рибальському острові у Києві і написали профайл генерала Буданова. Я обрав і переклав для вас три найцікавіші цитати із цього матеріалу.
«Потрібно добре постаратися, щоб налякати досвідчених військових-розвідників. Але російська атака на Рибальський острів у березні 2022 року перетнула цей поріг. Офіцери згадують “жах” у момент, коли приземлялися ракети, лопали вікна, а напівзруйновані будівлі розсипалися. Чоловіки, які чекали в приймальні на зустріч з командиром, впали на підлогу. Через кілька хвилин двері поруч із ними відчинилися, і з них вийшов генерал-майор Кирило Буданов. “Усе в порядку”, пробуркотів він і наказав повернутися до роботи. “Він витер пил, одягнув кашкет і вийшов на вулицю, щоб оглянути пошкодження”, згадує один з очевидців».
«Рішення Володимира Зеленського у 2020 році підвищити маловідомого командира [до посади начальника ГУР] стало несподіванкою для багатьох. Але всередині спецслужб ім’я Кирила Буданова вже було легендарним. Дещо про нього знали і в Кремлі. “Це було як помахати перед ним червоним прапором”, каже Андрій Юсов, офіцер ГУР. “Це те, що переконало багатьох із нас у надійності [президента] Зеленського у сфері національної безпеки”.
Нового керівника розвідки шанували як командира сміливого рейду у 2016 році, метою якого було знищити вертольоти на авіабазі Джанкой в окупованому Росією Криму. Географія операції — під носом російських спецслужб — була нахабною сама по собі. Покидаючи місце операції, команда генерала Буданова також вступила в бій з російськими спецназівцями, убивши кількох із них, зокрема високопоставленого командира. Пізніше росіяни помстилися за цей рейд власними атаками: їм не вдалося зачепити Буданова, але вони убили його прямого начальника1».
«З нашої розмови видно, що генерал Буданов багато думає про повоєнне майбутнє Україну. Минулої зими були чутки про те, що він стане міністром оборони. Він наполягає, що його єдині політичні амбіції — перемога над Росією. Проте приватні опитування, проведені офісом Зеленського, показують, що вони думають про використання культу свого героя-розвідника, щоб урівноважити (уявну) загрозу, яку представляє Валерій Залужний, симпатичний і незалежний головнокомандувач України. Колеги генерала Буданова кажуть, що вони переконані, що попереду нього велике політичне майбутнє, коли настане мир — якщо він до нього доживе».
Читати повну статтю (~5 хвилин на прочитання)
Як Київ відбив безпрецедентні ракетні атаки Росії у травні
«30-річний оператор “Патріота” [В’ячеслав] згадує момент оплесків, радості та матюків, коли українські офіцери ППО усвідомили історичність моменту тієї ночі 4 травня. Російська “непереможна” балістична ракета повітряного базування Х-47 “Кинджал” була не тільки переможною, а й насправді рухалася зі швидкістю “лише” близько 1240 метрів на секунду, третина від позначки, якою люблять хвалитися росіяни».
Травень був одним із найскладніших місяців для Києва за останній рік — ледь не щодня місто атакували російські ракети і дрони. Хоча без жертв не обійшлося, ППО впоралася майже з усіма цілями. The Economist аналізує, як це вдалося.
Головна причина — суттєве покращення якості протиповітряної оборони. Із початку відкритого вторгнення ЗСУ захищали Україну завдяки хороброму і креативному використанню радянських систем на кшталт зенітно-ракетних комплексів «Бук» і С-300. Але за останні півроку українська ППО суттєво посилилася західними системами.
«[Командувач повітряного командування, відповідального за Київ] генерал Кривоножко каже, що будівництво протиракетного щита Києва почалося в травні 2022 року. До цього часу протиракетна оборона обмежувалася обороною стратегічних об’єктів. Щит адаптувався в міру того, як розвивалася російська тактика, і зростала готовність Заходу йти на ризики. Тривалий час основна допомога Україні складалася із переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК), як-то “Стінгери”, які вперше були поставлені ще до війни. Коли Росія почала атаку енергетичної інфраструктури України восени минулого року, Україна вже отримала першу зі своїх передових батарей — систему IRIS-T німецького виробництва. Незабаром з'явилися системи NASAMS, поставлені Америкою та Норвегією, які так само здатні протистояти крилатим ракетам. Перший в Україні комплекс Patriot PAC-3 запрацював 21 квітня, другий — 27 квітня».
Однак протиповітряна оборона не обмежується західними системами. Захист Києва складається із кількох шарів, куди входять також радянські системи ППО та мобільні вогневі групи.
Київ є найбільш бажаною і найбільш атакованою ціллю росіян, тому він зараз найкраще захищений. Однак наступна велика ціль, пише The Economist — ефективніше захистити усю країну.
«Зараз [українське керівництво] сподівається побудувати два ешелони протиповітряної оборони на національному кордоні, яка б працювала разом із сучасними західними винищувачами, щоб збивати ракети задовго до того, як вони досягнуть великих міст. Це було б масштабним проєктом, який потребував би часу та грошей, яких Україна може й не мати, визнає генерал Кривоножко. Але Росія не демонструє жодних ознак готовності припинити свою кампанію терору. “Ми ще довго житимемо під загрозою”».
Читати повну статтю (~5 хвилин на прочитання)
Дві цікаві статті про те, як генеративний штучний інтелект змінить (або міг би змінити) роботу і споживання інформації:
Есе Ітана Молліка про те, як інструменти ШІ руйнують зв'язок між цінністю роботи і кількістю часу, витраченого на написання тексту за її результатами: наприклад, для рекомендаційних листів, університетських есе і оцінки співробітників [performance review]. «Раніше ми вважали написання тексту індикатором часу та зусиль, витрачених на завдання. Це уже не актуально».
📌Загалом раджу підписатися на його розсилку. Моллік — один із найцікавіших авторів на тему ШІ та його впливу на роботу й освіту; раніше я вже рекомендував його інший матеріал.
Підбірка ідей, як можна було б покращити електронні книжки з допомогою ШІ. Наприклад, додати інструменти фактчекінгу для застарілої чи просто некоректної інформації; або короткі резюме із контекстом, аби можна було освіжити у пам'яті попередні розділи, коли повертаєшся до читання книжки після паузи.
Мабуть, ідеться про убивство полковника ГУР Максима Шаповала у Києві у 2017 році